Литвинова Рената Муратівна
Рена́та Мура́тівна Литви́нова (рос. Рена́та Мура́товна Литви́нова, нар. 1967) — російська акторка та драматург. Лауреат Державної премії Росії (2001) за роль у серіалі «Кордон. Тайговий роман». Заслужена артистка РФ (2003).
| Рената Муратівна Литвинова | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.- Любов, напевно, не назвеш чимось м'ясним, проте з кров'ю це пов'язано[1].
- Своїм народженням ти зобов'язаний мамі, завжди ти був загорнутий в чисті пелюшки, і раптом одного разу надумав спитися[1]…
- Прекрасне дуже часто тяжіє до кінця, так би мовити саме себе знищує[1]…
- Бажано бути в один і той же час добродушним і злісним, вміти віддавати останнє і тут же залишатися скупердяєм, виділяти красу, скромність, але при цьому бути негідником. Потрібно знати все на п'ятірочки, вміти випивати, але і відмовлятися, кинути і виказати згоду[1]…
- Ставтеся з обережністю до своїх мрій — вони втілюються в реальність[1].
- Непогано б навчитися цінувати гроші — в цьому навіть є якийсь шарм[1].
- Якщо любов, яку ви відчуваєте, справжня і міцна, рано чи пізно предмет вашого обожнювання відповість вам взаємністю, у нього просто не буде вибору[1].
- Тривалим розмовам по телефону, як правило, надають перевагу самотні дами[1].
- Мене називають есесівською сучкою або сніжною королевою. Другий варіант мене влаштовує більше[1].
- Усюди є дві сторони, особисто я віддаю перевагу нічній[1].
- Не буває невизнаних геніїв. Маючи великі здібності, ти неодмінно станеш успішним[1].
- Коли справи зовсім погані, з мого обличчя не сходить посмішка: так я захищаюся[1].
- По-моєму, яка завгодно професія спочатку збиткова, оскільки вона являє собою роботу. Невже людина народжена для виконання трудових обов'язків[1]?
- Перебуваючи під дощем, він сподівався, що я прийду. Мені ніколи не забути цього. Була злива, я прийшла із запізненням, а він все одно не пішов. Начебто так і треба, але я до сих пір про це пам'ятаю[1].
- Таланить кожному, але не кожний уміє цим користуватися. [2]
- Я боюся не смерті, а безсмертя.[2]
Всі мої удачі — це продовження невдач. Просто на удачі має піти час, коли мінус перетворюється на плюс[3]. |
Серце б'ється, б'ється, б'ється... і доб'ється врешті свого[3]! |
Треба захоплюватися один одним, говорити людині, що вона талановита, прекрасна. Навіщо економити на взаємному замилуванні? Адже життя таке коротке, всі ми кандидати в мертві[3]. |
Мені подобаються міські божевільні. Вони надихають мене набагато більше, ніж моделі з журналів[3]. |
Якщо любиш, відпускай. Коли тебе контролюють, ізолюють, ревнують, забороняють займатися, чим ти хочеш, засуджують тебе за твою діяльність, це не любов. Любов — це свобода[3]. |
Мій внутрішній стержень зовсім не в мені, а в тих, кого я люблю. І не розлюблю ніколи[3]. |
Коли ти один проти всіх — треба всередині себе мати силу і знання, що настане час, коли, пішовши проти всіх, але зберігши саме себе, ти будеш правим[3]. |
Моя формула щастя: любити когось і жити рука в руку з коханим[3]. |
Примітки
ред.Література
ред.- Дорогоцінна енциклопедія геніальних афоризмів/ Укладач О.В. Зав'якін.- Донецьк:ТОВ "ВКФ "БФО",2010.- 608с. ISBN 978-966-481-426-0
