Римарук Ігор Миколайович

І́гор Микола́йович Римару́к (4 липня 1958, М'якоти, Хмельницька обл. — 3 жовтня 2008, Львів) — український поет. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (2002).

Ігор Миколайович Римарук

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

бо добрим цей останній міт не буде: на скронях — сніг... — «Ми надійшли — чи скопом, чи вертепом...»

Вони й восени ні на кого не схожі... Ще від добра чекаємо добра: не зла, не вража... і не окропила... там де триста як скло товариства лягло не було вас ніколи...

інший конверт розірви інше письмо несхоже богом ти був не людей а трави боже — «Листи»

Істинно кажу вам трава істинно кажу вам вода істинні кажу вам слова допоки горить звізда — «Глосолалії»

Останній біженець із різдвяних легенд, я переселений в Об’явлення Івана... — «Видіння»

останнє кохання тремтить на підземних вітрах і вірші останні стоять — як форелі в потоках. — «А те, що живий, — серед ночі засвідчує страх...»

Повертайсь до готелю. Завулками годі тинятись. Ерос тут не живе. Розкриває обійми Танатос. Осипаються штольні свічад. Обривається нить.

Солодкаві, мов цукати, і гіркіші від цикут – ви лишіть мене шукати: я недовго буду тут. Знову я втечу, панове, і в тамтешній темноті небо матиму тернове й точну дату на хресті.

Сорок — це морок, це посвист ножа, часу і слова, ще не безмежжя і вже не межа — це післямова, післялюбов без гріха і гроша... Наче в «Токаї», сорок — це корок... а клята душа все ж витікає. — «Сорок - це сором, це погляд вужа...»

Чолобитна челядь кров зі столу змила. Сутінками стелить сатанинська сила. Підніміть повіки Вія-малороса! Маски і музики... Via Dolorosa. — «Ця стерня не коле...»

Джерела

• Костянтин Москалець. Стежачи за текстом. Вибрана критика та есеїстика. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. — 400 с. — ISBN 978-617-679-678-7