Роберт Фолкон Скотт

Ро́берт Фо́лкон Скотт (англ. Robert Falcon Scott; 6 червня 1868 — 29 березня 1912) — британський морський офіцер, дослідник Антарктиди і керівник двох експедицій до Антарктиди. Навесні 1912 року Скотт із чотирма колегами підкорили Південний полюс другими після норвежця Руаля Амундсена. Повертаючись із полюса, всі учасники групи загинули від голоду, холоду та виснаження.

Роберт Скотт

Капітан Роберт Фолкон Скотт (1905)

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

	Самовпевненість — це маска, яка прикриває безліч слабкостей. Як правило, у нас немає ні часу, ні бажання зазирнути під цю маску, і тому зазвичай ми приймаємо людей за їх же власною оцінкою. Тут же (в Антарктиді) показний бік — ніщо; у рахунок йдуть лише внутрішні якості людини. У такій обстановці кумири мимоволі тьмяніють і їх замінюють люди, які мають скромну гідність. Пил в очі не пустиш! — Остання експедиція Скотта: П'ятниця, 5 травня 1911 року. Цитата з журналу «Останньої експедиції Скотта» (1913), т.1, гл. 18.
	Self-assertion is a mask which covers many a weakness. As a rule we have neither the time nor the desire to look beneath it, and so it is that commonly we accept people on their own valuation. Here the outward show is nothing, it is the inward purpose that counts. So the gods dwindle and the humble supplant them. Pretence is useless.

	Великий Боже! Це жахливе місце, а нам і без того страшно усвідомлювати, що наша праця не увінчалися нагородою першовідкриття. — Остання експедиція Скотта: середа, 17 січня 1912 року. Цитата з журналу «Останньої експедиції Скотта» (1913), т.1, гл. 18.
	Great God! This is an awful place and terrible enough for us to have laboured to it without the reward of priority.

	Якщо це буде знайдено, я хочу, щоб ці факти були зафіксовані. Останніми думками Оутса були його мати, але безпосередньо перед цим він пишався тим, що його полк буде задоволений сміливістю, з якою він зустрів свою смерть. Ми можемо засвідчити його хоробрість. Він терпів важкі страждання тижнями без скарг, і до останнього вмів і хотів обговорювати сторонні теми. Він не залишав – не хотів – залишати надію до самого кінця. Він був хороброю душею. Це був кінець. Позавчорашню ніч він спав, сподіваючись не прокинутися; але він прокинувся вранці – вчора. Була хуртовина. Він сказав: «Я вийду на хвилинку. Побуду трошки зовні». Він вийшов у заметіль, і з тих пір ми його не бачили. — Остання експедиція Скотта: п'ятниця, 16 березня або субота, 17 березня 1912 року. Цитата з журналу «Останньої експедиції Скотта».
	Should this be found I want these facts recorded. Oates’ last thoughts were of his Mother, but immediately before he took pride in thinking that his regiment would be pleased with the bold way in which he met his death. We can testify to his bravery. He has borne intense suffering for weeks without complaint, and to the very last was able and willing to discuss outside subjects. He did not – would not – give up hope to the very end. He was a brave soul. This was the end. He slept through the night before last, hoping not to wake; but he woke in the morning – yesterday. It was blowing a blizzard. He said, ‘I am just going outside and may be some time.’ He went out into the blizzard and we have not seen him since.

	Льодовик Бірдмора не важкий у прекрасну погоду, але по дорозі назад у нас не було жодного дійсно доброго дня. Ця обставина у зв'язку з хворобою товариша неймовірно ускладнила наше і так важке становище. — Остання експедиція Скотта (Прощальні листи): четвер, 29 березня 1912 року. Цитата з журналу «Останньої експедиції Скотта» (1913), т.1, гл. 20.
	The Beardmore Glacier is not difficult in fine weather, but on our return we did not get a single completely fine day; this with a sick companion enormously increased our anxieties.

	Щодня ми збиралися вирушити до складу, до якого залишилося 11 миль, але за наметом не вгамовується хуртовина. Вже чотири дні ми не можемо вийти з намету — буря виє навколо нас. Ми слабкі, писати важко, але заради себе я не шкодую про цю подорож, яка показала, що англійці можуть терпіти труднощі, допомагати один одному і зустрічати смерть з такою ж силою духу, як ніколи в минулому. Ми ризикнули, ми знали, на що йдемо; все виступило проти нас, і тому ми не маємо підстав для нарікань, але схиляємося перед волею Провидіння, сповнені рішучості робити все можливе до останнього. Заради Бога, дбайте про наших людей. Заради Бога, не залиште наших близьких! — Остання експедиція Скотта (Прощальні листи): четвер, 29 березня 1912 року. Цитата з журналу «Останньої експедиції Скотта» (1913), т.1, гл. 20.
	We arrived within 11 miles of our old One Ton Camp with fuel for one hot meal and food for two days. For four days we have been unable to leave the tent - the gale howling about us. We are weak, writing is difficult, but for my own sake I do not regret this journey, which has shown that Englishmen can endure hardships, help one another, and meet death with as great a fortitude as ever in the past. We took risks, we knew we took them; things have come out against us, and therefore we have no cause for complaint, but bow to the will of Providence, determined still to do our best to the last. For God's sake look after our people.

	Якби ми залишилися живими, то яку б я зміг повідати повість про твердість, витривалість і відвагу своїх товаришів, яка б розбурхала серце кожного англійця! Мої нерівні рядки і наші мертві тіла повинні розповісти цю повість, але, звичайно, звичайно ж, наша велика і багата країна подбає про те, щоб наші близькі були добре забезпечені. — Останні слова, процитовані в «Останній експедиції Скотта». : четвер, 29 березня 1912 року. Цитата з журналу «Останньої експедиції Скотта» (1913), т.1, гл. 20.
	Had we lived, I should have had a tale to tell of the hardihood, endurance, and courage of my companions which would have stirred the heart of every Englishman. These rough notes and our dead bodies must tell the tale, but surely, surely, a great rich country like ours will see that those who are dependent on us are properly provided for.

	Я зробив це, щоб показати, на що здатний англієць. — Записка знайдена на трупі Скотта; цитується Брюсом Чатвіном в його есе: «Що я тут роблю?»].
	I have done this to show what an Englishman can do.

Посилання

• Scott Polar Research Institute. Scott's Last Expedition (англ.)