Романчук Михайло Михайлович

український плавець

Миха́йло Миха́йлович Романчу́к (нар. 7 серпня 1996, Рівне, Україна) — український плавець, чемпіон Європи (2022), чемпіон Європи (2018), срібний та бронзовий призер Олімпійських ігор 2020 року, срібний призер чемпіонату світу (2017), медаліст юнацьких олімпійських ігор та чемпіонатів світу і Європи з плавання. Світовий рекордсмен. Встановив олімпійський рекорд і вийшов у фінал плавання на 800 метрів вільним стилем.

Михайло Романчук
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Марина — частинка мене, яка завжди підтримує. Я думаю, що без неї, можливо, й не було б таких високих досягнень. Так само це стосується і її. Ми намагаємося тягнути вгору одне одного: підправляти, надихати, підтримувати. Ми розуміємо одне одного, як ніхто інший, тому тільки нам зрозуміло, через що доводиться проходити[1]. — Про дружину, легкоатлетку Марину Бех-Романчук

  •  

Насправді це була суміш емоцій. З одного боку, коли приплив, то дуже засмутився, тому що «бронза» — це не та медаль, за якою я їхав. Ставив перед собою зовсім інші цілі. Потім ці емоції змінилися на позитивні, коли я ступив на п’єдестал. Медалі Олімпійських ігор мають свою вагу. І «бронза», і «срібло» сильно вплинули на мій емоційний стан[1]. — Про свій виступ на Літніх Олімпійських іграх 2020 у Токіо

  •  

Олімпіада — це про мир, тому дуже хочеться, щоб на той момент ми здобули перемогу, на яку всі сильно чекаємо. Зараз плавання для мене — один із засобів доносити всьому світу, що відбувається в нашій країні. Моя першочергова місія — розповідати іноземним ЗМІ, що в нашій країні триває війна, що гинуть наші люди, зокрема спортсмени, відбувається руйнація інфраструктури[1]. — Про очікування від Олімпіади в Парижі

  •  

Про медалі я взагалі не люблю говорити. Усі спортсмени світу тренуються і готуються до цієї Олімпіади. Це такі змагання, коли може статися все, що завгодно. Може з’явитися хтось новий і показати якийсь нереальний результат, як це було з американцем у мене. Не хочу загадувати. Ми робимо все, на що спроможні. Розмовляємо по телефону три-чотири рази на день, а бачимося рідко. Такі реалії нашого спортивного сімейного життя. Ми обоє тренуємося на виснаження для того, щоб показати свій максимум у найважливіший момент. Цього разу буде так само[1]. — Про участь в Літніх Олімпійських іграх 2024 в Парижі разом з дружиною

  •  

Чемпіонат світу був важливим змаганням, але все-таки це етап підготовки до Олімпійських ігор. Тому не скажу, що дуже засмучений або задоволений результатом. Я поставився до нього як до прохідного етапу перед Олімпійськими іграми. Чемпіонат Європи, до речі, теж буде ще одним етапом підготовки. На Олімпійських іграх уже постараємося показати свій рівень і зробити щось дійсно особливе[1].

  •  

Через війну дуже багато молодих, талановитих спортсменів виїхали за кордон, вони тренуються там. На жаль, не всі можуть повернутися в Україну та виступати, показувати хороші результати саме на Чемпіонаті України. Такі реалії сучасного спорту. Мені здається, така проблема не тільки в плаванні, але наша федерація намагається викрутитися із цього всього. Хоч які проблеми є, але основний склад представить Україну на Олімпійських іграх і Чемпіонаті Європи. Постараємося зробити це якомога краще[1].

  •  

Я знаю, що президент World Athletics повністю заборонив виступати росіянам і білорусам на будь-яких змаганнях, поки в Україні війна. Плавцям дозволили виступати в нейтральному статусі, але практично всі вони заявили, що не змагатимуться в нейтральному статусі[1]. — Про боротьбу за відсторонення представників країни-терориста на міжнародних стартах

  •  

Я повернувся в Україну, щоб показати приклад нашій молоді. Так би мовити, намагаюся закликати їх теж повернутися, адже саме нам відбудовувати цю країну. Після того як я оголосив, що повертаюся в Україну, мені написало дуже багато молодих спортсменів. Вони казали, що дуже сумують, хочуть повернутися сюди, але в кожного свої причини, чому вони не можуть зробити це. У когось, до прикладу, там уже школа, навчання[1].

  •  

Я роблю все, що можу, і покладаюся лише на себе. Коли виступає Марина, то від мене не залежить нічого. Вона стрибає протягом години-півтори, а я весь цей час стресую і хвилююся за неї[1]. — Про вболівання за дружину

Примітки

ред.