Рубчак Богдан
Рубча́к Богда́н (6 березня 1935 р., Калуш — 23 вересня 2018, Нью-Джерсі) — український поет, письменник, літературознавець, есеїст.
| Рубчак Богдан | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Цитати
ред.- Віршам і снам не вір:
травур, та рев, та вир.
З варив розрив-трави
скроплений кожен вірш[1].
- («Розрив-трава», зі збірки «Дівчині без країни»)
- Заблукався в коханім обличчі,
як в дивнім краю:
в краєвиді його таємничім
себе шукаю.
- («Пісня для Мар'яни»)
- За те, що землю взяв за небосхил,
земля забрала завеликі мита:
єдина справжність міту вже закрита,
і уявити літ немає сил[1].
- («Зрада ангела, зі збірки «Промениста зрада»)
- Камінь не має вікон,
він не має очей.
Нашим безкровним віком
тиша його тече[1].
- (««Камінь», зі збірки «Особиста Кліо»»)
- Лиш спогад знає про ірис,
в листах лиш ростимуть зела:
дерева чорні та сірі,
як влови, згадують зелень.
- («Глухої осені»)
- Не млієш вітром поміж кипарисами:
жорстоко
ти риєшся в розтятому житті,
і часто тхне від жовтих пальців смертю.
Ти часом мушля, і шепоче час в тобі,
і ти рука,
яка прощає все, що дороге[1].
- («Поетові», зі збірки «Камінний сад»)
- Не перша з книг чи остання
не мудрість сухого історика –
відповість на всі ці питання
череп старого Йорика[2].
- («До Гамлета»)
- Трудно грудень
холоднорукий
віддає мені спогади
погоди
очей твоїх
і брів
і грудей.
- («Нарікання на грудень»)
- Шукати лиш суть, лиш голе буття шукати — суть буття. Відчувати простір: літ чорних птахів далеко, відчувати час: чіткі рисунки в чорних печерах і абсолютним вітром розуміти свій день, поете.
- («Аrs роеtіса»)
Примітки
ред.
