Самотність у мережі

Цитати з книги Януша Леон Вишневського «Самотність у мережі» («S@motnosc w Sieti»).

Цитати

• В Інтернетi всi перебувають на вiдстанi витягнутої руки. Треба лише знати як цю руку простягнути.

• Жiнки живуть спогадами. Чоловiки живуть тим, що забули.

• Яким правом Ти вирiшив, що я не буду щаслива з Тобою? Чому Ти мене не спитав чого я насправдi потребую в життi? Ти питав мене про все, але не про це… Ти поклав руку до серця на прощання й поiхав. А я могла б копати криницю з Тобою, якби виявилось, що там, куди Ти мене забереш не буде води.

• Раптом у моєму свiтi зробилось так тихо без Тебе.

• Доросле життя спочатку переважно сумне. А потiм одразу вмираєш.

• Кохання може iснувати без взаємностi. Дружба — нiколи.

• Дружба дуже рiдко є кiнцем кохання.

• Менi зараз так погано, що я хочу це комусь розказати. Це має бути хтось чужий, хто не може мене зранити. Нарештi для чогось згодиться цей Iнтернет.

• Чоловiки у своїй пихатостi хочуть, щоб i в Iнтернетi їх оточували лише гарнi жiнки.

• Тут нiчого не вiдволiкає. Анi запах, анi вигляд, анi те, що груди занадто малi. В мережi картина створюється словами. Власними словами.

• Я хотiв би щоб вона роздiлила зi мною i моє минуле.

• Чому вона померла? Ангели ж не вмирають …

• Понад усiм домiнує бажання доторкнутись . Доторкнутись до неї, лише на мить i найкраще губами. Це — нiжнiсть.

• Ти навiть не знаєш який я радий. Що Тебе знаю.

• В певний момент буває так добре, що забуваєш, що забуваєшся.

• Вiртуальна реальнiсть є так само повна спокус як i реальна. Грiх чужолозтва можна вчинити в iнтернетi не виходячи з дому.

• Мозок добре фунцiонує, коли душа — спокiйна.

• Будь мудрiший вiд iнших. I не показуй iм цього.

• Немає нiчого несправедливiшого, нiж смуток без взаємностi.

• Чекати. Чи це те ж саме, що сумувати?

• Запис болю в одному просторi памятi не можна стерти записами щастя в iнших.

• Усi генiальнi думки починаються з найпростiших основних потреб.

• Коли вона дiзналась, що я люблю зелений колiр, усе було зелене. Сукнi, спiдницi, нiгтi, макiяж. I папiр, яким вона обгортала подарунки для мене.

• Класово очевидно — партiйний дiяч не може бути педерастом. Педофiлом — так. Але не педерастом. Ними є лише священики й iмперiалiсти.

• Не знати — це значить жити в небезпецi.

• Читання завжди допомагає перечекати.

• Чому чоловiкам так важко визнати, що є щось чого вони не знають, й що знає жiнка.

• Зiрки вигорають.

• Самотнiсть — це найгiрший вид страждання.

• Чомусь, усi «її чоловiки» жили з нею, вечеряли й снiдали з нею, мали суперсекс — бо вона, не вагаючись, робила все що вони хотiли i про що прочитала в сучасних журналах — але це не означало, що вони саме з нею хочуть постарiти.

• Найгiршими були тi чоловiки, якi говорили й робили їй усiлякi романтичнi речi, про якi вона мрiяла. Вони мали жiнок, дiтей, яких «не можна скривдити», а також життєописи, переповненi внутрiшнiми кризами.

• Жінка хоче бути найважливішою в житті якнайбільшої кількості чоловіків. Але до часу. Жінка може кохати одночасно декількох чоловіків, доки один з них не зорієнтується.

• Пес — це єдиний друг, якого можна купити.

• Статистика не обманює. Обманюють ті, хто нею займаються.

• Кращим від мистецтва готування є лише добра музика й довгий секс.

• Він її не кохав. Тільки дуже любив й дуже прагнув. Може, тому їм було так добре разом.

• З ним вона могла переступити всі бар'єри.

• Лише заради переживань варто жити. I заради того, щоб мати змогу потім їх комусь розповісти.

Джерела

• Януш Леон Вишевський «С@мотність у мережі». Київ «Махаон-Україна». 2010 р.