Крихкість робить нас сильними, тому що ми не можемо від неї відмовитися, це частина нас. Це робить нас чутливими, вразливими до світу. Це дає нам прекрасну призму, через яку нам відкриваються дивовижні речі. Життя з нею живить вас самопізнанням і силою[1]. — Про поетичну збірку «Крихкість» (ісп.Fragilidades)
Мені подобається думати, що поезія – це чудова соціальна мережа, яка об’єднує людей. Я думаю, що в цьому і полягає сенс – з’єднати багатьох людей, які відчувають схожі речі. Це і є магія[1].
Настав переломний момент, коли я заглянула у минуле і виявила багато накопиченої ностальгії, яку потрібно було виплеснути. Ось так воно і народжується. З того моменту, коли я зрозуміла, що вразливість – крихкість – це щось дуже внутрішнє, дуже наше – також можна сприймати як щось дуже прекрасне, і саме тому, ми не повинні відмовлятися від неї. Потрібно навчитися жити з крихкістю, поважати її і любити[1]. — Про ідею поетичної збірки «Крихкість» (ісп.Fragilidades)
Поезія – це світ, і від неї можна вимагати всього. Поезія – це все, що бачиться, і все, що піддається боротьбі та почуттям. І звичайно, що від поезії можна вимагати рівності[1].
Я думаю, що ми повинні примиритися зі своїми слабкостями, зрозуміти їх і вчитися на них. І це книга, за допомогою якої цього можна досягти[1]. — Про поетичну збірку «Крихкість» (ісп.Fragilidades)
Життя починається мимоволі,
як зітхання,
як усмішки,
які ми
стримуємо.
Починається після удару,
після травми,
після втрати,
після кави,
обіймів,
занурення в море,
в улюблений фільм,
у розпашілі вуста.
Починається.
Клянусь.
Життя вперше,
починається
сотні разів[1].
— «Життя починається»//Зі збірки «Крихкість»
Між нами –
шлях, прокладений швидко,
нерівний, складний,
який не пройти.
Я не вмію казати «прощай».
Часом я сильна, часом надто слабка.
Я не вмію тримати пусті в своїм серці місця,
хоча сил їх позбутись в мене обмаль,
на жаль[1].
— «Знання»//Зі збірки «Крихкість»
Як легко лишатися в полі зору,
тепер, коли ніхто не дивиться в очі[1]. — «В полі зору»//Зі збірки «Крихкість»
