Сачук Юлія Миколаївна
Сачук Юлія Миколаївна (25 квітня 1982, Луцьк, УРСР[1]) — українська правозахисниця, експертка з прав людей з інвалідністю, голова громадської організації осіб з інвалідністю «Fight For Right», співзасновниця агенції «Доступне кіно».[2]
| Сачук Юлія Миколаївна | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
|
Цитати
ред.«Це було чітке усвідомлення, мене як людини, яка також має інвалідність. Я розуміла, що багато людей теж не мають рівного доступу, наприклад, до освіти. Навіть не знаючи усіх інструментів правозахисту ми з однодумцями розуміли, що можна вплинути на те наскільки абітурієнти будуть підготовлені, адміністрація шкіл обізнана з проблемами людей з інвалідністю. І таким чином вже можна сприяти покращенню ситуації». — про перше долучення до активізму у 2003 році в інтерв'ю Кожна людина – цінна: як лучанка Юля Сачук стала лідеркою у боротьбі за права людей з інвалідністю (21 травня 2024 року) |
«До того часу ми навіть не знали, що нас так багато! Усіх об’єднали спільні проблеми, з якими люди з інвалідністю зустрічаються у кожному містечку, селищі. Вони уже стали системними, проте ніхто їх не вирішує. І це був початок свідомої громадської діяльності, коли я чітко усвідомила, що це – спільнота». — про організацію разом із луцькою молодіжною організацією «Паросток» у 2006 році першого всеукраїнського заходу для молоді з порушеннями зору в Києві в інтерв'ю Кожна людина – цінна: як лучанка Юля Сачук стала лідеркою у боротьбі за права людей з інвалідністю (21 травня 2024 року) |
«Я почала працювати в правозахисній організації Amnesty International, де здобула ґрунтовні знання про права людини, адвокацію, міжнародні стандарти. Дізналася, які інструменти та дії ми можемо застосовувати для того, аби просувати зміни не лише на місцевому, а і на національному рівні». — про перший досвід діяльності в інтерв'ю Кожна людина – цінна: як лучанка Юля Сачук стала лідеркою у боротьбі за права людей з інвалідністю (21 травня 2024 року) |
«Переїхавши до Києва з Луцька, я працювала з різними громадськими організаціями, мала досвід у бізнесі. А у 2016 році заснувала разом з однодумцями правозахисну організацію людей з інвалідністю «Fight For Right». Тому що саме її бракувало в Україні. Ми маємо дуже багато благодійних організацій, соціальних. Але якщо говоримо про рівність, недискримінацію, справедливість для усіх, то таких організацій не було. У 2017 році ми зареєструвалися офіційно й уже сім років працюємо для захисту прав людей з інвалідністю». — про переїзд до Києва в інтерв'ю Кожна людина – цінна: як лучанка Юля Сачук стала лідеркою у боротьбі за права людей з інвалідністю (21 травня 2024 року) |
«Ми зібрали їх поступово. Це про силу спільноти й про силу тих людей, які хочуть боротися за інклюзивність, безбарєрність, за кращу Україну в плані відкритості для людей з інвалідністю. Ці люди мають абсолютно різний досвід: ті, хто сам має інвалідність, батьки дітей з інвалідністю, люди які мають громадські організації на місцях, або просто активісти, які просувають рівність, пишуть про інклюзивність у соціальних мережах. Вони приєдналися, наприклад, до наших проєктів і зараз теж хочуть розвиватися у цій сфері». — про команду Fight For Right в інтерв'ю Кожна людина – цінна: як лучанка Юля Сачук стала лідеркою у боротьбі за права людей з інвалідністю (21 травня 2024 року) |
«Це визнання надзвичайно важливе як для мене, так і організації. А найбільше – для спільноти людей з інвалідністю з України. Тому що люди звикли бачити нас як тих, хто потребує пільг, співчуття. Ці досягнення дають зрозуміти, що якщо віддано робити щось, намагатися зробити краще, вчитися, рости, то приходить визнання. Для мене особливо цінно стати першою українкою в когорті лідерок Obama Foundation. Я постійно наголошую, що я українка з інвалідністю. Це можливо! Як для мене, так і нашої спільноти, для України вцілому». — про лідерство у програмі Фундації Обами «Лідери Європи» в інтерв'ю Кожна людина – цінна: як лучанка Юля Сачук стала лідеркою у боротьбі за права людей з інвалідністю (21 травня 2024 року) |
«Я говорила про те, наскільки важливо жінкам і дівчатам з інвалідністю по всьому світу мати такі приклади. Тому що коли я росла в Луцьку з інвалідністю, навчалася в школі для мене було дуже важко не бачити успішних жінок з інвалідністю. І про це я можу говорити відкрито тільки зараз. У той момент я не усвідомлювала, хто я і чому маю інвалідність. Про це незвично було говорити. Це свідчило про закритість суспільства. Я не бачила схожих людей. Для мене було незрозуміло, як жити з інвалідністю. А такі люди як Джуді відкривають цей світ, змінюють його, роблять життя мільйонів таких самих дівчаток, хлопчиків з інвалідністю більш зрозумілим, гідним і незалежним». — про виступ з промовою у Кеннеді-центрі в інтерв'ю Кожна людина – цінна: як лучанка Юля Сачук стала лідеркою у боротьбі за права людей з інвалідністю (21 травня 2024 року) |
«Для мене це дуже цінно, бо в Україні немає подібних програм. Тому коли ми говоримо про інклюзивну відбудову, це дає змогу застосовувати професійний та експертний підхід. З позицій науки розуміти, чому у нас не працює політика, законодавство, як його змінити, запустити, чи перезапустити державну машину, змінити для того, щоб права людей з інвалідністю були захищені й щоб ми мали якісне законодавство і політику у цій сфері». — про навчання в Ірландії в інтерв'ю Кожна людина – цінна: як лучанка Юля Сачук стала лідеркою у боротьбі за права людей з інвалідністю (21 травня 2024 року) |
«Дуже подвійне відчуття. З одного боку я дуже тішуся, бо люди нарешті розуміють, що означає жити в інклюзивному суспільстві, де вони можуть самостійно робити все. Це не щось спеціальне для людей з інвалідністю, це щось, що комфортне і доступне для всіх. Коли тобі не треба по сходах заходити в тролейбус, наприклад, або з валізою підійматися. З іншого боку шкода, бо дуже багато людей не повернуться. Бо немає доступних сховищ, житла, транспорту в Україні. Навіть люди, які хочуть повернутися, на жаль, через небезпеку вони розуміють, що не мають можливості спуститися в бомбосховище». — про те, що більшість інвалідів не повернуться до України через відсутність умов для безпеки в інтерв'ю Кожна людина – цінна: як лучанка Юля Сачук стала лідеркою у боротьбі за права людей з інвалідністю (21 травня 2024 року) |
«Ми як організація постійно долучаємося до трансформаційних процесів з впровадження Конвенції ООН про права людей з інвалідністю в Україні. Під час війни дуже важливо не допустити грубих порушень конвенції, захистити права людей з інвалідністю. Для мене критично важливо ділитися своїми знаннями з владою. Що ми робимо: надаємо експертизи та поради, проводимо соціологічні дослідження, ділимося досвідом». — про впровадження Конвенції ООН про права людей з інвалідністю в Україні в інтерв'ю Кожна людина – цінна: як лучанка Юля Сачук стала лідеркою у боротьбі за права людей з інвалідністю (21 травня 2024 року) |
«Сприйняття інвалідності у кожної людини відбувається по-різному. В когось в дитинстві як однієї зі своїх ознак, в когось в дорослому віці, бо з інвалідністю – хтось з рідних чи близьких людей, хтось отримує інвалідність на війні, а хтось – через вік і стійкі порушення здоров'я. Але інвалідність не має означати неможливість жити незалежним і гідним життям. І мені хочеться вірити, що українське суспільство це вже усвідомлює і що ми всі разом своїми вчинками творимо по-справжньому інклюзивну країну, в якій кожна людина – цінна». — про ставлення до людей з інвалідністю в Україні в інтерв'ю Кожна людина – цінна: як лучанка Юля Сачук стала лідеркою у боротьбі за права людей з інвалідністю (21 травня 2024 року) |
«До 24 лютого ми працювали, напевно, як класична правозахисна організація. Займалися адвокацією, намагаючись поліпшити українське законодавство і привести його до міжнародних стандартів, зокрема у сфері захисту прав людей з інвалідністю. Також ми намагалися зміцнити спільноту людей з інвалідністю, аби вони також знали про свої права і могли захищати їх. Велика наша мета — дійсно покращити життя людей з інвалідністю в Україні. |
«Мій скептицизм чи реалізм проявилися ще й в тому, будучи студенткою програми з міжнародного права у сфері прав людей з інвалідністю в Ірландії, цього ж року, за місяць до вторгнення, почала бити на сполох, питати в міжнародних експертів, що можна зробити, як це відбувається в країнах, які є стандарти. Намагалися залучити партнерів, великі організації, щоб приділити [увагу] питанню можливого російського вторгнення. Це дало нам змогу акумулювати ресурси, тому що на той момент ми не мали жодної підтримки від жодної з організацій. |
«Ми пропрацювали сценарій і те, що хто буде мати у тривожній валізці. Як голова організації, я подбала про те, щоб у людей були кошти, про орієнтовні плани, де ми будемо збиратися, які контакти треба мати, що робити, якщо не буде зв’язку. У нас +/- все було узгоджено. Далі це вже був як клубок. Багато членів нашої команди — це люди з інвалідністю: хтось — з порушеннями зору, хтось — опорно-рухового апарату, хтось користується колісним кріслом, хтось — не чує. Тому прораховувалися ще й моменти доступності». — про підготовку до можливої війни в інтерв'ю «Радіо НВ» «Держава не була готовою». Інтерв'ю з активісткою — про евакуацію людей з інвалідністю та їх безпеку під час повномасштабної війни (12 серпня 2022 року) |
«Те, що ми евакуювалися і виїхали вчасно, дало змогу працювати далі. З першого тижня нам вдалося зв’язатися з тими організаціями, які займаються допомогою у надзвичайних ситуаціях людям з інвалідністю, зокрема з Америки. Вони стали нашими постійними партнерами. Разом з ними ми вже розбудовували, які запити ми можемо приймати, як це відбувається, як верифікувати, як знайти транспорт. Нам вдалося зібрати майже пів мільйона євро на допомогу людям з інвалідністю, і [допомагали] так само багато людей з інвалідністю з усього світу. Ми відповідально продовжили нашу роботу. |
«Наскільки нам відомо, не було і немає, що теж дуже сумно. Навіть ніхто загального моніторингу не проводив. Але моя колега з Кам’янського навіть зверталася зі зверненням до міської влади. Відповідь була плачевною. Ми розуміємо, що це не лише про Кам’янське, а і про інші міста. Мізерні намагання були і здебільшого громадських активістів. Це і про бомбосховища, і про систему сповіщень, тобто про доступ до інформації». — про те, наскільки в Україні до початку повномасштабного вторгнення були хоч якісь умови безпеки, пристосовані до людей з інвалідністю в інтерв'ю «Радіо НВ» «Держава не була готовою». Інтерв'ю з активісткою — про евакуацію людей з інвалідністю та їх безпеку під час повномасштабної війни (12 серпня 2022 року) |
«Ще гірша ситуація, коли ми говоримо про людей не в містах, а в сільській місцевості або в закладах закритого типу, або в місцях несвободи. В Україні дуже велика система таких інституцій і це є нашим соромом. Держава була абсолютно не готова». — про проблеми інвалідів у сільській місцевості в інтерв'ю «Радіо НВ» «Держава не була готовою». Інтерв'ю з активісткою — про евакуацію людей з інвалідністю та їх безпеку під час повномасштабної війни (12 серпня 2022 року) |
«У перші дні це відбувалося на рівні консультацій здебільшого і на рівні оплати послуг перевізників. Ми платили дуже великі кошти. Дуже часто ця допомога, особливо на початку, коли у нас не було власних авто, полягала в тому, щоб максимально надати інформацію і супроводити людину». — про те як у важких умовах вдалося знайти можливості для виїзду людей з інвалідністю в інтерв'ю «Радіо НВ» «Держава не була готовою». Інтерв'ю з активісткою — про евакуацію людей з інвалідністю та їх безпеку під час повномасштабної війни (12 серпня 2022 року) |
«Мене надихають ті гострі теми, які ми озвучуємо, і я бачу, що питання, які замовчувалися роками, принаймні, артикулюються, і з’являються спроби їх вирішення. І це дійсно дуже сильна мотивація». — про мотивацію займатися активізмом в інтерв'ю активісткам ХОФ «Громадська альтернатива» Юлія Сачук: «Ми маємо бути фаховими, відповідальними, сильними. Ми маємо бути незалежними» (24 листопада 2020 року) |
«Для мене права людини — це те, в що я дуже вірю як у найбільш злагоджений спосіб життя людства, це умовний договір між людьми про правила взаємоіснування». — про ставлення до дотримання прав людини в інтерв'ю активісткам ХОФ «Громадська альтернатива» Юлія Сачук: «Ми маємо бути фаховими, відповідальними, сильними. Ми маємо бути незалежними» (24 листопада 2020 року) |
«Завдяки нашій участі у робочій групі по ЦВК ми сприяємо впровадженню вимог Кодексу. Це ж стосується і сфери культурних прав. Нам вдалося зробити більш популярною тему інклюзивності кіно, зокрема, ми робимо фільми доступними для незрячих і нечуючих людей. Зараз, також в межах нашого проєкту за підтримки посольства Королівства Нідерландів, ми підтримали окремих правозахисників з громадських організацій. Якщо говорити про сферу інвалідності, то це досить нова для України тенденція. Тут ми є однією з небагатьох організацій. Ми дуже багато проводимо освітніх заходів. Минулого року ми вперше в Україні проводили школу політичної участі для жінок і дівчат з інвалідністю «Лідерка»». — про напрацювання можливостей людей з інвалідністю до фізичної участі у виборах в інтерв'ю активісткам ХОФ «Громадська альтернатива» Юлія Сачук: «Ми маємо бути фаховими, відповідальними, сильними. Ми маємо бути незалежними» (24 листопада 2020 року) |
«Мене надихають книги Умберто Еко. Постійно перечитую і завжди відкриваю нове для роздумів. Якщо говорити про музику, то це в основному рок, і виділити когось, напевно, буде складно. Фреді Мерк’юрі, поза конкуренцією». — про улюблені книги та музику в інтерв'ю активісткам ХОФ «Громадська альтернатива» Юлія Сачук: «Ми маємо бути фаховими, відповідальними, сильними. Ми маємо бути незалежними» (24 листопада 2020 року) |
«Так, я себе вважаю правозахисницею, тому що я борюся за свої права, за права людей з інвалідністю, за права нашої спільноти, ну і в цілому, намагаюся зробити щось корисне для поліпшення ситуації з дотриманням прав людини в Україні». — про оцінку власної правозахисної діяльності в інтерв'ю активісткам ХОФ «Громадська альтернатива» Юлія Сачук: «Ми маємо бути фаховими, відповідальними, сильними. Ми маємо бути незалежними» (24 листопада 2020 року) |
Примітки
ред.- ↑ Тетяна і дві Юлі. Три моделі успіху жінки з інвалідністю (uk) (2016-01-18). Процитовано 2025-01-03.
- ↑ Юлія Сачук | Fight for Right (2021-04-24). Процитовано 2025-01-03.
