Седнєв Сергій Анатолійович

Сергі́й Анато́лійович Се́днєв (19 грудня 1983, Глухів, Сумська область) — український біатлоніст, майстер спорту, член національної збірної команди України, бронзовий призер чемпіонату світу в естафеті, срібний призер першості Європи, переможець та багаторазовий призер етапів Кубка світу з біатлону, неодноразовий переможець першостей та Чемпіонатів України, чемпіон ХХІІ Всесвітньої зимової універсіади, на ХХІІІ Всесвітній зимовій універсіаді виборов 4 медалі (2 срібні, 2 бронзові). Учасник зимових Олімпійських ігор 2010 у Ванкувері.

Седнєв Сергій Анатолійович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

«...мені самому цікаво розповідати про наші справи, адже останніми роками інтерес до біатлону значно зріс. Але часто буває, що підходять із запитаннями якраз перед стартом або незадовго до початку перегонів. Самі розумієте, час далеко не кращий — треба налаштуватися на потрібну хвилю. А інколи вболівальники просять автограф. Варто одному розписатися на листівці чи світлині, а за ним уже черга вишиковується. Я ж не можу відмовляти, а тим більше, коли стоять діти. Інша справа зараз, коли приїхав до рідного міста». — про спілкування з журналістами в інтерв'ю газеті «Урядовий кур'єр» Найкраще відпочиваю зі спінінгом на щуку (9 липня 2011 року)

«Залежно від самопочуття і внутрішнього голосу. Кожен спортсмен відчуває, який саме комплекс вправ потребує. Загальну фіззарядку роблю на спортивному майданчику. А професійні тренування — за містом. Скажімо, крос бігаю в лісовому урочищі Лобосівщина, на роликах — трасою поблизу села Годунівка: там зовсім мало машин. Хоча асфальт настільки подзьобаний, що треба бути надзвичайно уважним». — про послаблення під час тренувань в інтерв'ю газеті «Урядовий кур'єр» Найкраще відпочиваю зі спінінгом на щуку (9 липня 2011 року)

«...народився я в іншому кутку Глухова, там зараз мешкають батьки. До речі, надзвичайно красива місцина — луки, озера. Пам’ятаю, в дитинстві бігав на лижах, улітку ганяв м’яча з хлопцями. Словом, був звичайним школярем. А в травні 1995 року до школи на урок фізкультури прийшов тренер місцевої ДЮСШ Олександр Москаленко, запропонував займатися біатлоном. Коли дізналися, що можна буде стріляти з гвинтівки, зацікавилися всерйоз. Звісно, спершу ходили на лижах, тренувалися, а вже потім перейшли до повноцінного біатлону. Вагань не було жодних: відчув, що це — моє». — про перші кроки в біатлон у рідному Глухові в інтерв'ю газеті «Урядовий кур'єр» Найкраще відпочиваю зі спінінгом на щуку (9 липня 2011 року)

«Є такий, до того ж зовсім свіжий. У лютому минулого року змагався на етапі Кубка світу, що проходив в американському місті Форт-Кент. Я біг 10-кілометровий спринт. Глядачів було не дуже багато, головним чином американці та ще німці, французи, шведи… Словом, співвітчизників не бачив. Мчу трасою щодуху, до фінішу залишаються якихось 400 - 450 метрів. І раптом на останньому повороті боковим зором на глядацьких трибунах помічаю величезний синьо-жовтий прапор, причеплений до пластикового вудлища. В мене аж подих перехопило. Повірте, на душі стало так піднесено і світло, що увімкнув додаткову швидкість і буквально полетів. Знав, що йду орієнтовно сьомим — дев’ятим. Головним моїм конкурентом був Міхаель Грайс. Коли фінішували, виявилося, що я на восьмому місці і виграв у німця трохи менше двох секунд. Тобто, саме той час, на який мене надихнули земляки. Справа в тому, що за умовами змагання лише першій вісімці передбачені подарункові квіти. Я одержав розкішний букет, а Міхаель — ні. Після церемонії нагородження розшукав моїх «натхненників» — це виявилася сім’я з Харкова. Свій букет подарував їхній маленькій донечці, яка допомагала татові і мамі тримати український прапор.». — про найприємніший епізод зі спортивного життя в інтерв'ю газеті «Урядовий кур'єр» Найкраще відпочиваю зі спінінгом на щуку (9 липня 2011 року)

«Маєте на увазі риболовлю? Так, під час тренувальних зборів, коли випадають вільні хвилини. Для мене найкращий відпочинок — піти зі спінінгом на щуку. На жаль, на Глухівщині якось не випадає вибратися до річки чи озера, а от за кордоном інколи щастить. Торік був у Литві і в одному з рибальських магазинів купив чудесну котушку. Якось тренувалися в Швеції поблизу міста Торсбі, де протікає швидка річечка. Вирішили з Олегом Бережним спробувати рибальського щастя. Прийшли, глянули на течію, а вона зовсім ослабла. Кинули блешні в одному місці — тиша, в іншому — нічогісінько. Вирішили спробувати попід кущами… І вже за якусь хвилину Олег витягнув щуку майже на 2,5 кілограма, а потім і мені пощастило — щоправда, рибина виявилася легшою грамів на триста. Пішли до друзів, зварили смачну юшку, ще й насмажили». — про улюблене захоплення в інтерв'ю газеті «Урядовий кур'єр» Найкраще відпочиваю зі спінінгом на щуку (9 липня 2011 року)

«Звичайно. Кожен з нас має свою коронну страву. Наприклад, Роман Прима готує прекрасний плов — уся команда приходить куштувати. Я спеціалізуюсь на українському борщі: колись мама навчила, заправляю його червоним буряком. А от Олег Бережний до борщу додає тертого часнику… Тобто, в кожного свої маленькі секрети. Наминаємо з величезним апетитом». — про куховарство в інтерв'ю газеті «Урядовий кур'єр» Найкраще відпочиваю зі спінінгом на щуку (9 липня 2011 року)

«Зараз — із розумінням, бо кожен невдалий виступ чимось та корисний. Пригадую тренера Віктора Шевцова, на жаль, його вже немає на цьому світі. Він часто повторював: справжній спорт починається серед дорослих, юніорська команда — тільки підготовка. Серед чоловіків можна займати і 60-те, і 70-те місця, бо перемоги приходять тільки з часом. У цьому переконався на власному досвіді. Хоча раніше дуже переймався, коли щось не вдавалося». — про сприйняття турнірних невдач в інтерв'ю газеті «Урядовий кур'єр» Найкраще відпочиваю зі спінінгом на щуку (9 липня 2011 року)