Семенко Михайль Васильович

український письменник та поет, основоположник і теоретик українського футуризму

Миха́йль Семенко́ (Миха́йло Васи́льович Семе́нко; *31 грудня 1892, с. Кибинці Миргородського повіту на Полтавщині — †23 жовтня 1937, Київ) — поет, основоположник і теоретик українського футуризму.

Семенко Михайль Васильович
Mychaylo Semenko.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЦитатиРедагувати

  •  

Я не умру від смерти —
я умру від життя.
Умиратиму — життя буде мерти,
не маятиме стяг.[1](Патаґонія // C. 53)

  •  

Я хтів би знать — що є життя?
Хто засвітив на небі зорі?
В натхненному бурхливоморі
Сумує людське почуття.
Життя не є цвітучий гай.
Життя є вулиця шумлива.
Автомобіль або трамвай
Тебе роздавить — будь щасливий.
І ходимо як комашня,
Не бачим зор у синім небі.
Нас гнітить, душить метушня!
Не треба![2]«Я хтів би знать — що є життя?..» 24. XI. 1913. Петербург

З маніфесту «Я палю свій “Кобзар”» (лютий 1914-го)Редагувати

  •  

Я не хочу з тобою говорити. Ти підносиш мені засмальцьованого «Кобзаря» й кажеш: ось моє мистецтво. Чоловіче, мені за тебе соромно... Ти підносиш мені заялозені мистецькі «ідеї», й мене канудить[3].

  •  

Чоловіче. Мистецтво є щось таке, що тобі й не снилось. Я хочу тобі сказати, що де є культ, там немає мистецтва. А передовсім воно не боїться нападів. Навпаки. В нападах воно гартується. А ти вхопивсь за свого «Кобзаря», від якого тхне дьогтем і салом, і думаєш його захистить твоя пошана[3].

  •  

Чоловіче. Час титана перевертає в нікчемного ліліпута, і місце Шевченкові в записках наукових товариств. Поживши з вами, відстаєш на десятиріччя. Я не приймаю такого мистецтва. Як я можу шанувати тепер Шевченка, коли я бачу, що він є під моїми ногами[3]?

  •  

Чоловіче. Я хочу тобі сказати, що в сі дні, коли я отсе пишу, гидко взяти в руки нашу часопись. Якби я отсе тобі не сказав, що думаю, то я б задушився в атмосфері вашого «щирого» українського мистецтва. Я бажаю йому смерти. Такі твої ювілейні свята. Отсе все, що лишилось від Шевченка. Але не можу й я уникнути сього святкування.

Я палю свій «Кобзар»[3].

ПриміткиРедагувати

  1. Семенко, Михайль. Вибрані твори / Упоряд. Анна Біла. — К.: Смолоскип, 2010. — 688 с.
  2. Семенко Михайль – Запитання (“Я хтів би знать — що є життя?..”)
  3. а б в г Михайль Семенко. Я палю свій “Кобзар”