«Технофайт» (1993)
ред.
|
Най світ валиться, я ніц ни хочу знати,
Мене навчила на свою біду…
Educatіon, час відпочивати,
Я не прийду.
|
|
|
|
|
|
|
— «Educatіon»
|
«Казки» (1997)
ред.
|
Нікому то не треба,
Я був ше вчора такий малий.
Прийшли великі хвилі,
Забрали то всьо, шо я ліпив.
|
|
|
|
|
|
|
— «Нікому то не треба»
|
«Танець пінгвіна» (1998)
ред.
|
Коли я ходжу по місті
На мене тиснуть люди,
Я бачу їхні руки,
Я бачу їхні губи
Я довго ходжу по місті,
Мене нервує небо,
То і не моє небо,
То і не твоє небо
(Приспів:)
Сонце на стінах,
Я там, де сонце на стелі,
Танцюю танець пінгвіна
Страшно веселий.
Я там, де сонце на стінах,
Я там, де сонце на стелі,
Танцюю танець пінгвіна
Страшно веселий
Мене тримають за руки
Шоб не робити то само
Мене нервують люди
Ті, шо думають мало
|
|
|
|
|
|
|
— «Танець пінгвіна» (хоча пісня вперше з'явилася в невиданому альбомі «Технофайт» 1993 року, подано текст 1998 року, що здобув найбільшу популярність)
|
«Озимі люди» (2002)
ред.
|
Не треба було йти далеко
Не треба було йти так довго
Земля, де бігав ти маленьким,
Є твоїм домом.
|
|
|
|
|
|
|
— «Шукав свій дім»
|
«Танго» (2005)
ред.
|
На глибині зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема,
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла.
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води,
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони.
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів,
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів.
|
|
|
|
|
|
|
— «Люди, як кораблі»
|
|
Здається, шо то було так давно,
Коли в руках тримаю цей альбом,
Нам було абсолютно все одно,
Не маючи нічого мати всьо.
За гроші не купити тільки час,
Він всіх нас методично поділив,
Когось він опустив, когось підняв,
А є на кого взагалі забив.
|
|
|
|
|
|
|
— «Старі фотографії»
|
«Радіо Любов» (2012)
ред.
|
Кілька спальних районів, посередині Дніпро,
Київ — місто невелике, ми зустрінемось в метро.[1] — «Говорили і курили»
|
|
|
|
|
|
Не думай про завтра,
Це за тисячу років…[1] — «Не думай про завтра»
|
|
|
|
|
|
Мам,
Ти мене вибач шо я став дорослий,
І вже минула сорок третя осінь,
Як я побачив перший раз свій дім.[1] — «Мам»
|
|
|
|
|
«Добряк»
ред.
|
Заржавілим людям не поможеш ніяк,
Зрозумій, добряк: пізно вже — ніяк![2] — «Добряк»
|
|
|
|
|
|
А моя країна — суцільна руїна,
Як можна не любити свою землю аж так?..[2] — «Руїна»
|
|
|
|
|
|
Найбільша радість українця — дотягнути до завтра,
Ми всі давно в окопах, хоча це не війна.[2] — «Руїна»
|
|
|
|
|
|
То є Львів, моє місто, не з простого тіста,
Ліплений роками — друзями й ворогами.[2] — «То є Львів»
|
|
|
|
|
|
Знаєш, час втікає, як вода,
І способу інакшого ми поки шо не знаєм,
І набагато тихше тече життя ріка,
Якщо ти свого друга часто зустрічаєш.[2] — «Лист до друга»
|
|
|
|
|
|
Я злий на український спокій,
За нашу фразу «Добре, якось буде».[3] — «Злий»
|
|
|
|
|
|
Я злий на совість президентів,
Яка до них ніколи не приходить.
Я злий на політичних імпотентів,
Які нас, як собак, по кругу водять.[3] — «Злий»
|
|
|
|
|
Примітки
ред.
- ↑ а б в Радіо Любов // НАШЕ — Переглянуто: 9 червня 2016
- ↑ а б в г д Добряк // НАШЕ — Переглянуто: 9 червня 2016
- ↑ а б Злий // Pisni.org.ua — Переглянуто: 8 липня 2019
