Сміття
Побуто́ве сміття́ — фракція твердих відходів, яка утворюється в комунальному господарстві міст та інших населених пунктів. Зростання відходів виробництва та споживання — одна з найактуальніших екологічних проблем сучасного світу.
Цитати
ред.Важливий у кількісному відношенні чинник — якщо порівнювати сьогоднішню ситуацію з реаліями початку ХХ століття — це те, що за тих часів підгузки й прокладки прали й використовували по декілька разів[1]. — З книги «Сміття і люди. Зворотній бік споживання» |
|||||
| — Томас Гілланд Еріксен |
Для глобального середнього класу діти, які живуть на смітнику, — одна з найнеприємніших картин із бідного світу, так званого Півдня[1]. — З книги «Сміття і люди. Зворотній бік споживання» |
|||||
| — Томас Гілланд Еріксен |
Звісно, сміттєві проблеми є різними в різних частинах світу. Десь потрібно боротися з величезним об'ємом відходів, а десь ідеться про збирання і переробку лише невеликої кількості[2]. |
|||||
| — Беа Джонсон |
Заощадження часу — мабуть, одна з найкращих переваг життя без сміття. В епоху, коли час — наш найцінніший ресурс, хто не хотів би мати більше часу? Відмовляючись від накопичення безкоштовних речей, відкинувши часомісткі звички (наприклад, перегляд і утилізацію «макулатурної пошти»), скорочуючи кількість речей удома, натомість отримуєте продуктивність і більше часу. Використання речей, зберігання, утримання, прибирання й організація значно спрощуються[3]. — З книги «Дім — нуль відходів» |
|||||
| — Беа Джонсон |
Кажуть, етичні чесноти суспільства найкраще визначити через ставлення до своїх етнічних, релігійних і сексуальних меншин. Може й так, але мало хто здивується, якщо через декілька поколінь людство оцінюватиме наших сучасників за тим, як вони поводяться зі своїм сміттям[1]. — З книги «Сміття і люди. Зворотній бік споживання» |
|||||
| — Томас Гілланд Еріксен |
Метафора дорожнього руху дуже підходить до проблематики сміття. Колись, коли у світі ще було багато місця, шкода, яку могли заподіяти люди, була незначною. Певна річ, у локальних масштабах усе могло виглядати досить серйозно — наприклад, у ХІХ столітті Темза була нестерпно смердючою мертвою рікою, а кочівники-скотарі вже давно повирубували ліси на всьому Аравійському півострові, — але у глобальному вимірі у світі було не все так погано[1]. — З книги «Сміття і люди. Зворотній бік споживання» |
|||||
| — Томас Гілланд Еріксен |
Найбільше сміттєзвалище Європи — Фреш Кіллс (Fresh Kills) на острові Статен-Айленд — простягається на 20 квадратних кілометрів, а заввишки сягає кількох сотень метрів. У 2001 році, коли сміттєзвалище закрили, це була найбільша структура в світі, яку люди коли-небудь створювали[1]. — З книги «Сміття і люди. Зворотній бік споживання» |
|||||
| — Томас Гілланд Еріксен |
Переробка сміття вже сьогодні стала проблемою, яку політики можуть використовувати у передвиборних програмах. У наші дні дедалі легше порівнювати Землю з космічним кораблем, аніж із безконечним простором: актуальним стає регулювання використання місця на планеті[1]. — З книги «Сміття і люди. Зворотній бік споживання» |
|||||
| — Томас Гілланд Еріксен |
Сміття стає як більше, так і менше (але переважно більше). Більше — бо ми все більше викидаємо, менше — бо в країнах, де викидається найбільше, все ширше застосовується переробка сміття (а частково й через те, що вони нарощують експорт сміття у бідні країни)[1]. — З книги «Сміття і люди. Зворотній бік споживання» |
|||||
| — Томас Гілланд Еріксен |
Сучасне суспільство добробуту випереджає всі інші соціальні моделі за цілою низкою параметрів і насамперед у сфері, про яку нам якнайменше хочеться згадувати, — виробництво сміття. Деякі країни намагаються вирішити проблему шляхом експорту відходів — купівлі місця для зберігання побутових чи навіть радіоактивних відходів у бідних країнах. Інші ж просто-таки «підмітають його під килим», викидаючи у відкрите море або закопуючи у пустелях чи безлюдних місцях[1]. |
У наш час незаселених місць практично не залишилося, тож стає дедалі важче знаходити собі нову домівку, коли наша стара розвалилася або її завалили сміттям. Здається, роман-антиутопія Кнута Фалдбаккена «Руїна», де описується, як нещасні уцілілі живуть практично на смітнику, з кожним роком наближається до реальності[1]. — З книги «Сміття і люди. Зворотній бік споживання» |
|||||
| — Томас Гілланд Еріксен |
У Лос-Анджелесі сміття вже не викидають. Його переробляють в телевізійні шоу[4]. |
|||||
| — Вуді Аллен |
У разі додержання принципів життя без сміття ведення хатнього господарства значно спрощується, а повторне використання заощаджує час, який ми витратили б на похід у магазин по одноразові речі, їхнє транспортування й утилізацію. Кожен отримає переваги від життя, звільненого від тягаря речей і марнотратних звичок, і натомість зосередженого на набутті нового досвіду та вражень[3]. — З книги «Дім — нуль відходів» |
|||||
| — Беа Джонсон |
Примітки
ред.
