Відкрити головне меню

Вікіцитати β

Собор (роман)

Святотроїцька церква. Новомосковськ.png

«Собо́р» — роман-застереження, один із найвідоміших і найвизначніших творів Олеся Гончара. Написаний 1967 року. До кінця 1980-х років заборонений у Радянському Союзі як «ідеологічно шкідливий».


  • Кажуть, що інстинкт смерті є нібито визначальним у житті людини. Нібито все диктує страх перед невідомістю, перед тайною зникнення… Та чи так насправді це? Чи не більше мусить лякати живущого те, що проіснувати він може безцільно, пройти дорогу життя людиною-авоською, відцвісти свої весни пустоцвітом? (С. 16)
  • — Собори душ своїх бережіть, друзі… Собори душ!.. (С. 170)
  • Оружжя все більшає в розмірах, а люди щодалі меншають. (С. 181)
  • Від анарха і до монарха недалеко. (С. 181)
  • У вас вона [правда] на вістрі шаблюки, а в мене отам, на верхах собору, на його шпилі. (С. 181)
  • — Чому в природі все таке гарне: небо… вода… очерети… А в людському житті? (С. 232)
  • Ось, кажемо, більше сала та м'яса на душу. Це, звісно, добре. Без цього не проживеш. Ну, а як стане по пуду сала на душу, як жиром її заллєм, то вже й щастя по вінця? Ніякого болю вона тоді не почуватиме? Крім сала, нічого їй більше не треба? (С. 238)
  • Допитуються молоді: в чому щастя? Яке воно, щастя? Вимагають, як стипендії: щастя нам дайте! Якби можна було виловити … та й подати вам готовеньке… (С. 253)
  • Дорожіть днем — ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе — хто іскрить! Знайте, що всі ми станемо перед судом будучини, а перед тим судом ніякий Тамерлан, ніякий найбільший руйнач не переважить посліднього муляра… Зоставте ж слід… Дорожіть, дорожіть миттю, синочки! Бо ГЕСи плануються, все на світі планується — не планується одна тільки смерть. (С. 254-255)

ДжерелоРедагувати