Совсун Інна Романівна

І́нна Рома́нівна Совсун (нар. 21 вересня 1984, Харків) — перший заступник Міністра освіти і науки України, за сумісництвом старший викладач кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська Академія». Народний депутат України 9-го скликання.

Совсун Інна Романівна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Те, що ми пропонуємо — дуже схоже на пропозицію Робочої групи при комітеті. Тільки Робоча група пропонувала регіональні комісії з забезпечення якості, ми ж запропонували виділити це в окремий центральний орган виконавчої влади (і це не Міністерство освіти і науки). Міністерство не претендує (і це моя принципова позиція) на те, щоб напряму управляти школами. Міністерство не претендує на те, щоб здійснювати експертизу діяльності шкіл, просто тому що у нас інституційна спроможність є дуже маленькою. — Про новий законопроект «Про освіту».

Ми витрачаємо дуже велику частку грошей в дуже малокомплектні школи, які ні якості освіти не забезпечують, та ще дорожчі в розрахунку на одного учня у 5-10 разів більше, ніж міські школи. Так-от, ми взяли 10% районів з найменшою наповнюваністю класів, писали скрипти, щоб одразу дивитися їхні адреси і на Google Maps перевіряти відстані між різними школами для того, аби зрозуміти можливості об'єднання. У цьому проекті перевіряється навіть якість доріг. Адже навіть якщо дві школи дуже маленькі, але між ними немає дороги, то за всього бажання об'єднати їх буде складно.

Але весь процес закриття малокомплектних шкіл триватиме кілька років. Це неможливо одразу передбачити і чітко сказати, коли буде і як. Зараз у нас більше половини шкіл — це школи в сільській місцевості. Загалом по країні третина шкіл — це школи з наповнюваністю класів менше 5 дітей.

Рівень автономії університету не може бути таким, як рівень автономії дитсадка чи школи. Тому що в школах є стандарт, він досить жорсткий і досить типовий в усіх країнах. Тому тут треба розуміти, що ступінь автономії школи й університету не може бути однаковим апріорі. Це різні установи з різними вимогами, з різними запитами. Якщо в університеті необхідно робити диверсифікацію програми, різні підходи, різний зміст навчання, крім регульованих професій (медики мають бути уніфікованими, вчителі також, до прикладу), то щодо шкіл основна проблема — це навіть не стільки уніфікація, а зменшення бюрократизації процесів. Більшість вчителів дратує не те, що у них немає автономії визначати зміст навчання, а потреба заповнювати безкінечну кількість папірців, звітності, що абсолютно віддалено від якості навчальної освіти.

Моя відповідь на запитання, навіщо у ХХІ столітті вчитися в університеті: тому що суспільство без нього не може існувати. Так, університети неідеальні, вони мають багато проблем. Але я хотіла б, щоб не було тенденції поспішних рішень йти на курси програмування, щоб за три місяці почати заробляти у доларах. Програмувати навчать швидко. Завдання ж університету – навчити вас думати, аналізувати, аргументувати свою позицію. Ми бачимо зараз у політичному світі, як це важливо, коли такого вміння бракує. І суспільство виявляється не готове до того, щоб раціонально критично мислити. Найкраща вакцина проти насаджування нераціональних популістичних ідей має бути в університеті. Ваша місія – виконувати її не тільки заради себе, а заради суспільства. — відповідь на запитання, навіщо у ХХІ столітті вчитися в університеті

Освіта має багато вимірів і багато завдань. Набуття навичок – одне з них. Дуальна освіта – це важливо, але треба зрозуміти, для яких спеціальностей такий принцип буде ефективно працювати, а яким спершу потрібна серйозна фундаментальна теоретична підготовка. Треба дивитися на формат, на програму, на її завдання, бо університет має і програму формування критичного мислення, і фундаментально засадничої наукової підготовки. — відповідь на запитання, Що думаєте про нове формування бюджету в університеті

Стару систему треба було змінювати, бо вона незрозуміла, непрозора. До прикладу: чому в різних університетах на підготовку того самого фахівця витрачають різну суму? Чому, маючи приблизно однакову кількість публікацій у міжнародних виданнях, різні університети мають різне фінансування на одного працівника? Нова система – не ідеальна, але це крок уперед. Ще 5–6 років знадобиться на її підлаштування, корегування. Як на мене, важливо, щоб окреме фінансування й розподіл був на фундаментальні видатки. — відповідь на запитання, Ваше ставлення до дуальної освіти

Зараз партіям потрібні жінки, мабуть, більше, ніж жінкам потрібні партії.

Ми маємо запропонувати суспільству нову модель поведінки і світогляду, в центрі якого – рівні права та можливості