Соколова Яніна Михайлівна

Яні́на Миха́йлівна Соколо́ва (нар. 6 березня 1984, Запоріжжя) — українська журналістка, громадська діячка, блогерка. Засновниця мультимедійного місійного проекту «Я, Ніна», школи екранних мистецтв Screen School, співзасновниця фундації #ВАРТОЖИТИ та медіаамбасадорка феміністичного руху HeForShe та інших. Авторка і ведуча програми «Рандеву» на 5 каналі, а також проєктів на YouTube: «Вечер с Яниной Соколовой» та «Соромно!».

Яніна Соколова

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

	Дуже часто ми не можемо знайти самих себе через те, що не розуміємо, чого насправді хочемо. Ми живемо в межах часу, коли нас сковує страх непевності майбутнього. Ця непевність штовхає на компроміси: ми йдемо за чимось, що матиме попит, але забуваємо про самих себе, забуваємо, що будемо щасливими лише тоді, коли будемо справжніми і робитимемо те, від чого енергія битиме через край.

Я дуже вибіркова в оточенні, намагаюсь мінімізувати кількість токсичних людей навколо. Інколи здається, що це неможливо, бо от це брат, це родич, це університетський друг. Проте ми мусимо мати повагу до себе, тільки тоді ми будемо щасливі і матимемо повагу і любов тих, хто навколо нас. — на питання: "Що ще тебе надихає?"

Для середньостатистичного українця лиса людина з ознаками ослабленого організму – живий труп. Зіпсований матеріал. Сміття, яке не варто прибирати, бо все одно згниє. Рак не обирає. Він нищить усіх. Незалежно від того, слюсар ти чи відома телеведуча. Суспільство йому допомагає нищити. Я все це пережила на собі.

Формат, який примушує думати – це апріорі програшний формат на будь-якому українському телеканалі. Програми, які примушують думати – це низькорейтингові програми. Тому для того, щоб дати людям можливість думати, розважаючи їх, ми створили проєкт "Вечір". Тобто частина людей приходить, щоб почути, як я матерюся, частина людей приходить, щоб побачити мою оголену грудну клітку, частина людей – заводить їх, бо я чмирю росіян. А є велика частина, які мене ненавидять і їх просто трусить. І вони все одно дивляться. Є ще окрема частина – це росіяни, які також дивляться.

В Україні дуже мало людей, яких справді можна назвати журналістами. Так сталося, що нам, журналістам, майже нема де працювати, аби відстоювати свою позицію й бути вільними. Але за допомогою наших глядачів, які з нами рахуються й нас підтримують, ми можемо бути вільними. Це величезна свобода й честь — працювати в таких умовах. Пам’ятайте, що наша професія створена для того, щоби працювати для людей, а не для власників ЗМІ — під час дискусійного форуму, організованого Фундацією «Суспільність» для випускників програми «Хаб медіамобільності» після отримання відзнаки «За особливий внесок у розвінчування агресивних наративів»