Сон (Коцюбинський)
«Сон» — новела українського письменника Михайла Коцюбинського, написана у Чернігові 28 травня 1911 року.
| Сон (Коцюбинський) | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
|
Цитати
ред.Хотілось щось пережити, сильне і гарне, мов морська буря, подих весни, нову казку життя. Виспівать недоспівану пісню, що лежала у грудях, згорнувши крила. Він знайшов би нові слова, не ті, що листям осіннім шелестіли попід ногами, а повні, багаті й дзвінкі.[1] |
Потреба краси, що жила в душі Антона, викликала у нього потребу скрізь шукати її, але дійсність давала мало.[2] |
Він любив сни. Лягаючи спати, наче пускаєшся плисти по морю ночі, невідомому, чорному. Які пригоди там стрінеш, що там побачиш, переживеш, поки темні хвилі ночі не викинуть тебе на ясні береги дня?..[2] |
Дивно, що ми говорили навіть тоді, коли мовчали… Що наші думки згучали в одповідь, як інші струни, коли зачепиш одну.[3] |
Я був чистий і свіжий, ти розумієш, я був молодий, не чув своїх літ і свого тіла, того лепу брудного життя, я міг би летіти… Ти розумієш, що значить молодим бути і чистим? Ти не забула?..[4] |
Не жаліла для нього ні часу, ні праці. Се був її обов'язок, такий натуральний, що перестав бути навіть важким.[5] |
Я цілував уста, що промовляли до мого серця, що знали мову моєї душі… Хіба не маю права? Хіба вони не варті?[6] |
Вона не вміла шанувати життя, оберігати його красу. Щодня закидала його тільки дрібним, непотрібним, тільки грузом життя, аж зробила з нього смітник. Поезія жити не може на смітнику, а без неї життя — злочин.[7] |
Він розуміє, без прози трудно прожити. Нехай буде наверху піна, але під нею мусить в келеху грати чисте вино, і той, хто ллє у нього безперестанку воду, позбавить смаку вино.[7] |
Примітки
ред.Джерела
ред.Коцюбинський М. Сон // Твори (1903–1912 років). — Нью-Йорк: Книгоспілка, 1955. — Т. II. — С. 296–320.