Сон (поема)

поема Тараса Шевченка

«Сон» — поема Тараса Шевченка, ліричний памфлет, перший у його творчості і в новій українській літературі твір сатири спрямованої проти соціального й національного гніту, проти тодішнього соціально-політичного ладу ― самодержавства, кріпосництва, церкви, проти «рабської покірливості мас» і «національної зради верхівки українського суспільства, що пішла на службу імперській владі».

ЦитатиРедагувати

  • У всякого своя доля.
  • Та й сон же, сон, напричуд дивний.
  • Чи Бог бачить із-за хмари: Наші сльози, горе?
  • На той остатній Страшний суд: Мертвці за правдою встають.
  • Раз добром нагріте серце: Вік не прохолоне!
  • Церкви, та палати,
 Та пани пузаті
  • Це той первий, що розпинав нашу Україну,
А вторая доканала вдову сиротину.
  • Поставив столицю На їх трупах катованих!
  • Піти лишень подивиться До царя в палати
  • Чудне якесь!.. таке тілько.
 Сниться юродивим Та п'яницям.[1]



ПриміткиРедагувати