Сон (поема)

«Сон» — поема Тараса Шевченка, ліричний памфлет, перший у його творчості і в новій українській літературі твір сатири спрямованої проти соціального й національного гніту, проти тодішнього соціально-політичного ладу ― самодержавства, кріпосництва, церкви, проти «рабської покірливості мас» і «національної зради верхівки українського суспільства, що пішла на службу імперській владі».

Цитати

• У всякого своя доля.
• Та й сон же, сон, напричуд дивний.
• Чи Бог бачить із-за хмари: Наші сльози, горе?
• На той остатній Страшний суд: Мертвці за правдою встають.
• Раз добром нагріте серце: Вік не прохолоне!
• Церкви, та палати,

 Та пани пузаті

• Це той первий, що розпинав нашу Україну,

А вторая доканала вдову сиротину.

• Поставив столицю На їх трупах катованих!
• Піти лишень подивиться До царя в палати
• Чудне якесь!.. таке тілько.

 Сниться юродивим Та п'яницям.