Олена Пчілка: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення, вікіфікація |
|||
Рядок 9:
'''Оле́на Пчі́лка ''' (справжнє ім'я '''Ольга Петрівна Косач''') — [[Українці|українська]] письменниця, меценатка, перекладачка, етнографка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка, [[Фемінізм|феміністка]].
== Цитати ==
{{Q|Цитата = Виростали ми під чином двох течій: української,
простонародної і російської, панської. Українська течія – се було наше природнє оточення з найменших літ: се були наші няньки, вся наша двірська челядь і її діти, та й вся гадяцька й повітова людність, що мала взаємини з нашою сім'єю чи нашим двором{{sfn|Бунтарки|2020|с=60}}.
|Коментар = З автобіографічного нарису}}
{{Q|Цитата = [[Українська мова]] й, так би сказати, українська етнографія були нашою природженою течією. А полтавська людність в ті часи зберігала, звичайно, всі українські особливості ще значно краще, ніж тепер. Багато особливостей у мові, співі, убранні, в побиті, що їх уповні треба тепер пізнавати в книжках, — уся та «[[Котляревський Іван Петрович|котляревщина]]», була тоді жива, свіжа{{sfn|Бунтарки|2020|с=60}}.
|Коментар = З автобіографічного нарису}}
==Цитати з творів==
* {{Q
Рядок 37 ⟶ 45:
''Бажання ясне — мислити, творити,
''Живиться силою думок цілющих
''І [[Правда|правду]] й боротьбу благословити!''
| Коментар = Три вірша я знайшла в альбомі вашім, 1927
| Оригінал =
Рядок 44 ⟶ 52:
| Цитата =
''Не дай Господь дожить до того,
''Щоб [[Віра|віру]] щиру загубить,
''Позбуться пориву святого,
''Руками думку задавить.''
Рядок 52 ⟶ 60:
* {{Q
| Цитата =
''Не мавши [[Надія|надії]], не варто і жити,
''Не варто тим світом нудить!''
| Коментар = Надіє, вернися!
Рядок 95 ⟶ 103:
* {{Q
| Цитата =
''Се – понижати свою народну гадку, обрікавши її стояти вічно лиш на одному ступені первісному! І коли так судить об [[Мова|мові]], то треба теж саме розважати й у всьому: значить, і хисту національного не треба розвивать, – ні музики, нічого, – нехай буде все тільки на ступені первіснонародному; значить, і науки не посувать досить того світогляду, який має наш простий чоловік! Се ж нісенітниця! З таким націоналізмом можна тільки закиснути на місці... Ну, бери елементи народні, не цурайся їх, але у творі з них якомога ширшу, кращу будову – і се піде на користь тому ж самому народові! Нащо ж одрізнять його непереступною лінією від інтелігенції, котра пішла вперед?''
| Коментар = слова героїні повісті "Товаришки" Люби Калиновської
| Оригінал =
Рядок 102 ⟶ 110:
| Цитата =
''Замість червоних корогов
''Високо знятих, лиш червона [[кров]]
''Річками всюди сумними тече,
'' Стражденне серце тугою пече...
Рядок 114 ⟶ 122:
''Нащо — коли краси доба минула —
''Та іскорка життя й краси свінула!
''То [[смерть]] зловісним усміхом сміється...''
| Коментар = сонет «Остання квітка», написаний невдовзі по смерті дочки Лесі Українки
| Оригінал =
}}
{{Q
|Цитата = Докази її лунали так рішуче, що пан Микола не перечив їй майже ні одним словом, слухав мовчки, хіба що прикінці жінчиної мови тяжко зітхав; але зітхання, хоч і тяжке, не єсть мова, значить останнє слово зоставалося за панею{{sfn|Бунтарки|2020|с=65}}.
|Коментар = «Біла кицька» (1901)
}}
{{Q
|Цитата = Се річ загальна, дух часу: дворянство, дякуючи всьому, ослабло, воно не може більше держатися в замкнутих границях свого стану, воно мусить дедалі все більше давати місце елементу... елементу прийшлому, так званій аристократії [[Гроші|грошей]]{{sfn|Бунтарки|2020|с=68}}.
|Коментар = «Артишоки» (1908)
}}
{{Q
|Цитата = Тут у пані зірвалося слово зовсім-таки не салонне, одначе дуже, дуже вживане в тих сторонах, і то не тільки в мужицтві, а навіть і між панами, звичайно, коли розмовляється отак в інтимному гурті. Притім, ви ж бачили, що пані була тяжко вражена, а тут уже людині не до вибору слів, — вони самі звідкись беруться{{sfn|Бунтарки|2020|с=69}}.
|Коментар = «Артишоки» (1908)
}}
Рядок 126 ⟶ 146:
| Оригінал =
}}
== Про мову ==
* {{Q
Рядок 177 ⟶ 198:
| Оригінал =
}}
== Про власну творчість ==
* {{Q
Рядок 189 ⟶ 211:
}}
== Про її
* {{Q
| Цитата = ''Ви перші і, як кажу, поки що одні тільки можете нам дати широкий роман на тлі соціально-політичних змагань і борб тої зароджуючоїся української інтелігенції, котрої такі живі зразки видно і в «Світлі [добра і любові]», і в «Чаді»''<ref> Франко І. Лист до Олени Пчілки від 04.01.1886 p. // Франко І. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. Київ : Наукова думка, 1976–1986. Т.49 С.10.</ref>
Рядок 304 ⟶ 326:
# Пчілка Олена Твори / Олена Пчілка ; [упоряд., авт. передмови і приміток Н. О. Вишневська]. – К. : Дніпро, 1988. – 583 с
# Олена Пчілка - дітям. Видавництво: Апріорі, 2015. - 76 с. ISBN: 9786176292647
* {{книга|автор = Віра Агеєва, Ірина Борисюк, Оксана Пашко, Олена Пелешенко, Ольга Полюхович, Оксана Щур |заголовок = Бунтарки: нові жінки і модерна |місто =Київ |видавництво Смолоскип |рік=2020 |сторінок = 368 |isbn = 978-617-7622-21-4 |ref = Бунтарки}}
== Зовнішні посилання ==
* [https://elib.nlu.org.ua/catalogue.html?catalogue=349 Пчілка Олена. Електронна бібліотека творів. Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого]
| |||