Грушевський Михайло Сергійович: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 9:
== Цитати ==
 
{{Q|Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, вiдiрванийвідірваний вiдвід ґрунту, я виростав серед мрiймрій iі фантазiйфантазій, замкненим в собiсобі вiдлюдкомвідлюдком<ref>Любомир Винар. [http://mnib.malorus.org/kniga/451/ Автобiографiя Михайла Грушевського з 1926 року], с. 8</ref>.}}
 
«* Доки народ живе, живе і його мова».
«...треба дорожити тою мовою, яку маємо... Пильнуймо своєї мови, поліпшуймо її...» .
«* Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому».
«Доки народ живе, живе і його мова».
«* Границя між своєю мовою й чужою затирається: рідко коли почує дитина, що великоруська (російська. — С. Х.) мова, якої вчать її у школі,  — мова чужа, інша від її рідної мови».
«Всі вчаться своєї рідної мови, а наша біда така, що треба вчитися її більше, ніж кому іншому».
«* Елементи великоросійської мови випирають елементи українські, незвичайно збіднюють українську мову, і, нарешті, діло доходить навіть до повної утрати почуття мови...». мови…
«Границя між своєю мовою й чужою затирається: рідко коли почує дитина, що великоруська (російська. — С. Х.) мова, якої вчать її у школі, — мова чужа, інша від її рідної мови».
«...що* …що сказати про нас, коли глузуємо й відрікаємося чистісінького українського виразу тому тільки, що він для великоросійського вуха зазвучить дивно».
«Елементи великоросійської мови випирають елементи українські, незвичайно збіднюють українську мову, і, нарешті, діло доходить навіть до повної утрати почуття мови...».
«* Подивіться, як слабо розповсюджуються українські газети й журнали, всякі українські видання, які незвичайно малі круги української людності захоплюють, який незвичайно малий процент вводять вони в національну українську течію».<ref>Ховрич С. Чому проблеми, порушені понад сто років тому, залишилися невирішеними? // День: Щоденна Всеукраїнська газета. — 224 – 225 224–225 (3867 — 3868). — 2012. — С. 13.</ref>.
«...що сказати про нас, коли глузуємо й відрікаємося чистісінького українського виразу тому тільки, що він для великоросійського вуха зазвучить дивно».
«Штучно, умисно збіднюємо природні багатства української мови, щоб не сказати чого незрозумілого для панків, яким властиво все українське стало чужим і незрозумілим».
«Подивіться, як слабо розповсюджуються українські газети й журнали, всякі українські видання, які незвичайно малі круги української людності захоплюють, який незвичайно малий процент вводять вони в національну українську течію».<ref>Ховрич С. Чому проблеми, порушені понад сто років тому, залишилися невирішеними? // День: Щоденна Всеукраїнська газета. – № 224 – 225 (3867 – 3868). – 2012. – С. 13.</ref>.
 
== Приписуване ==