Сойчине крило: відмінності між версіями

| Цитата = …[[оптимізм]] – се признак дитячої наївності, що бачить у житті те, чого нема, і надіється того, чого життя не може дати.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=54}}

| Коментар =

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = …[[песимізм]] – се признак хоробливої малодушності, се testimonium paupertatis, яке сам собі виставляє чоловік.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=54}}

| Коментар =

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = Дурень, хто на порозі сорокового року життя не пізнав ціни життя, не зробився артистом життя!{{sfn|Сойчине крило|1979|с=54}}

| Коментар =

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = [[Життя]] – се мій скарб, мій власний, одинокий, якого найменшої частинки, одної мінутки не гідні заплатити мені всі скарби світу. Ніхто не має права жадати від мене найменшої жертви з того скарбу, так, як я не жадаю такої жертви ні від кого.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=54}}

| Коментар =

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = Суспільність, [[держава]], народ! Усе се подвійні кайдани. Один ланцюг укований із твердого заліза – насилля, а другий паралельний із ним, виплетений із м’якої павутини – конвенціональної брехні. Один в’яже тіло, другий душу, а оба з одною метою – опутати, прикрутити, обезличити і упідлити високий, вольний витвір природи – людську одиницю.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=54-55}}

| Коментар =

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = Не слід бажати нічого над те, що здоровий розум показує можливим до осягнення. Печеного леду не слід бажати. Нехай молокососи та фантасти бажають неможливого! Мої бажання повинні йти і йтимуть рука в руку з можністю виконання.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=57}}

| Коментар =

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = І подумай собі, що іноді досить одного слова, щоб убити чоловіка, щоб навіки або на довгі літа зробити його нещасливим!{{sfn|Сойчине крило|1979|с=59}}

| Коментар =

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = Нерозв’язана загадка цікавить, навіває жаль або тугу – все те приємні почуття. Розв’язана може зранити або вбити.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=59}}

| Коментар =

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = Я віддав тобі все, що було найкраще в моїй душі, без домішки хоч би атомика низького, підлого, брудного, а ти погралася моїми святощами і кинула їх у болото.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=62}}

| Коментар =

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = Не я покинула тебе, а ти не зумів удержати мене.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=65}}

| Коментар =

| Оригінал =

| Автор = Маня}}

| Цитата = Женщина жиє чуттям і, як геліотроп до сонця, обертається все до тих, що вміють найліпше грати на струнах чуття.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=71}}

| Коментар = Про жінок

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = Коли б у всіх людей не було віри в чуда, женщини витворили б її.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=71}}

| Коментар = Про жінок

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = Коли суспільність почне емансипуватися від [[клерикалізм]]у, женщини силою своєї чутливої вдачі знов затягнуть її в сутінь сповідальниці.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=71}}

| Коментар = Про жінок

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = «Дай їм сьогодні рівноправність у державі, вони зробляться незламною опорою всіх реакційних, назадницьких, клерикальних та бюрократичних напрямів.

| Коментар = Про жінок

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = [[Щастя]] – се факт, який не потребує доказу.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=76}}

| Коментар =

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = Ми, панно Маню, треба вам знати, такі доброчинці людськості, що вменшуємо багатим людям клопоту.{{sfn|Сойчине крило|1979|с=84}}

| Коментар = Про свою банду

| Оригінал =

| Автор = Зигмунт}}

| Цитата = Що таке чоловік для чоловіка? І кат, і бог! З ним живеш – мучишся, а без нього ще гірше! Жорстока, безвихідна загадка!{{sfn|Сойчине крило|1979|с=92}}

| Коментар =

| Оригінал =

| Автор = Хома}}

| Цитата = Конфлікт між Манею та Массіном психологічний і базується на неспівмірності їхніх характерів, психологічних
[[темперамент]]ів. Важливо одначе підкреслити, що Франко поставив тут суспільно-психологічну проблему — це конфлікт між особистим і громадським. З одного боку людина, яка знає лише себе, своє вузькоособисте щастя і хоче жити тільки своїми пристрастями, не думаючи про загал, здатна полетіти з зажмуреними очима в прірву на крилах своєї пристрасті; а з другого боку — глибока, суспільна, людяна натура, для якої інтимного щастя замало, котра прагне боротися зі злом за поступ свого народу. І в тому контрасті характерів і світоглядів увесь драматизм і складність стосунків героїв.{{sfn|Про родово-видові особливості «Сойчиного крила»|2005|с=61}}

| Коментар = «Про родово-видові особливості „Сойчиного крила“»

| Оригінал =

| Автор = Іван Денисюк}}

| Цитата = Немає сумніву, що почуття обох глибокі і сильні. Але за вдачею Маня — людина експресивно-імпульсивна, тип холерика. Тимчасом Массіно — меланхолік; психічні процеси його протікають глибинно, десь у підземеллі. Його пасивність і врівноваженість видаються Мані байдужістю, [[егоїзм]]ом і сибаритством.{{sfn|Про родово-видові особливості «Сойчиного крила»|2005|с=62}}

| Коментар = «Про родово-видові особливості „Сойчиного крила“»

| Оригінал =

| Автор = Іван Денисюк}}

| Цитата = Жінка, яка глибоко кохає і, як їй здається, не знаходить повної взаємності, почуває себе ображеною у найсвятішому, у своїй жіночій гідності. Ображене почуття домагається помсти.{{sfn|Про родово-видові особливості «Сойчиного крила»|2005|с=62}}

| Коментар = «Про родово-видові особливості „Сойчиного крила“»

| Оригінал =

| Автор = Іван Денисюк}}

| Цитата = Образ сойчиного крила — це фокус, що вбирає всю багатопромінність твору, це епіцентр психологічних катаклізмів, зав’язка, кульмінація і розв’язка, а водночас символ великого почуття.{{sfn|Про родово-видові особливості «Сойчиного крила»|2005|с=64}}

| Коментар = «Про родово-видові особливості „Сойчиного крила“»

| Оригінал =

| Автор = Іван Денисюк}}

| Цитата = Письменник-гуманіст вірить у перемогу добра над злом, великодушності над невдячністю. І пронесене крізь жахи упадку сойчине крило свідчить, що людина здатна зберегти від життєвого бруду незаплямлену душу.{{sfn|Про родово-видові особливості «Сойчиного крила»|2005|с=65}}

| Коментар = «Про родово-видові особливості „Сойчиного крила“»

| Оригінал =

| Автор = Іван Денисюк}}

| Цитата = Хоча за розміром «Сойчине крило» може вкластися в рамки більшого оповідання, та за обсягом змальованих подій наближається до повісті. А з другого боку діють тут і суто новелістичні прийоми економії, концентрації та психологічної наснаженості, несподіваності поворотів і розв’язки. Беручи до уваги психологізм і контрастність темпераментів героїв, твір цей можна назвати й новелою характерів.{{sfn|Про родово-видові особливості «Сойчиного крила»|2005|с=65}}

| Коментар = «Про родово-видові особливості „Сойчиного крила“»

| Оригінал =

| Автор = Іван Денисюк}}