Галичина: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 20:
| Цитата = Ми, галичани, це не плем'я геніїв і героїв, але плем'я організованої пересічі.<ref>[http://www.ji.lviv.ua/n6texts/shlemkev.htm Галичанство (Фрагменти)]</ref>
| Автор = [[Шлемкевич Микола Іванович|Микола Шлемкевич]]}}
{{Q
| Цитата = Галичина — наша, українська земля, і галичани — наші брати українці, яких одірвали од нас, а нас од них…<ref>Куліш М. Твори: в 2 т. — Київ: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 140 — ISBN 5-308-00654-7</ref>
| Коментар = [[Куліш Микола Гурович|Микола Куліш]] «[[Мина Мазайло]]» (третя дія, 7).
| Автор = Мокій Мазайло}}
{{Q
| Цитата = Галичина у шістдесятих завдяки своїй близькості до західних кордонів, впливу Європи і, зокрема, Польщі, завдяки родинним зв'язкам галичан зі Штатами і Канадою, завдяки нетривалому, у порівнянні зі східними територіями України перебуванню у складі тоталітарного совка, і, нарешті, завдяки міцним традиціям сімейним, моральним, релігійним і українофільським була регіоном вільнодумства, який вважався Москвою найнебезпечнішим і піддавався шаленому ідеологічному тиску. Незважаючи на це, а може і завдяки цьому, у нормальної львівської молоді шістдесятих виробилась стійка алергія до всього совдепівського, повне несприйняття совкового фальшу, починаючи з піонерських і комсомольських зборів і закінчуючи піснями Кобзона. Західна рок-музика, крім своєї мистецької цінності, мала ще й потужний протестний елемент. У ті часи було багато молодих людей, котрі могли зіграти на гітарі і заспівати «Yesterday» і знали напам'ять Шевченкову «Розриту могилу». [http://postup.brama.com/000606/97_15_1.html]
| |||