Леся Українка: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
м →Цитати: вікіфікація |
оформлення |
||
Рядок 2:
'''Ле́ся Украї́нка''' (справжнє ім'я: ''Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка''; 1871 — 1913) — українська поетеса, письменниця, перекладач, культурний діяч.
{{АБВ}}
== Цитати ==
=== Contra spem spero! ===
* Contra spem spero! - Без надії сподіваюсь! (Див. також: [[Латинські вирази]])
Рядок 17 ⟶ 19:
:Жити хочу! Геть, думи сумні!<ref>[http://www.abc-people.com/data/lesya-u/contra.htm Contra spem spero! (Леся Українка)]</ref>
== Б ==
* Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб керувати правдою.
* «Божая іскра» – то тяжке прокляття, дикий і лютий пожар.
* Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
== В ==
{{Q
| Цитата = В [[Біблія|Біблії]], окрім всього іншого, маса дикої грандіозної поезії, і мені скучно, коли я довго її не читаю.<ref>Леся Українка. Зібрання творів: в 12 т. Київ: Видавництво «Наукова думка», 1978. — Т. 10. — С. 125</ref>
| Коментар = Лист до Михайла Драгоманова (Колодяжне, 2 січня 1892).}}
* Вода боронить від огню живого,
:Згорілу ж хату дарма поливати.
* Врятуєш душу, коли загубиш тіло.
* Всі – жінки, коли вони кохають.
== Г ==
* Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.
* Гумор найкраще враження робить при серйозному тоні.
== Д ==
* Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
* Для згаслих душ і безкорінних рас
:Однаково ворожі – степ і море.
== І ==
* І доки рідний край Єгиптом буде? Коли новий загине [[Вавилон]]?
== З ==
* Завжди терновий вінець
:Буде кращий, ніж царська [[корона]].
:Завжди величніша путь
:На Голгофу, ніж хід тріумфальний. («Завжди терновий вінець…», 1900)
* Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.
* З рук смерті люди дістають безсмертя.
== К ==
* Краса – змагання до досконалості.
* Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.
* Коли хто вмів одважно йти на страту,
:Той мусить все одважно зустрічать.
* Кров без любові викупить не може.
== Л ==
* Любила гори, трави, квіти,
:А ви любіте Україну, діти. (З листа Гамбарашвілі).
* Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може.
== М ==
* Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
* Мене любов ненависті навчила.
* Меча важкого рукоять
:Не важча від старої ліри.
== Н ==
* Над всіх старшин найстарша правда.
* {{Q|Цитата = Нам [артистам] треба жити, а не надіятись на безсмертя, тоді тільки ми почуваємо себе і великими, і безсмертними.{{sfn|З людської намови|2015|с=309}}|Коментар = "Розмова"}}
* На ділі каймося, не на словах.
* Не в ідеї сила, а в самій крові!
* Не єдиним хлібом живе людина, але кожним словом, що з Божих уст виходить. (див. також: '''[[Біблія]]''')
* Немає честі нападати ззаду.
* Не поет, хто забуває
:Про страшні народні рани,
:Щоб собі на вільні руки
:Золоті надіть кайдани!
* Не поет, у кого думки не літають вільно в світі,
:А заплутались навіки в золотії тонкі сіті...
* Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.
* «Ну що, як нашим керманичам прийде на розум віддати нас, – хто може вгадати, кому? Іди потім позивайся за історичне право… куди нам, немічним, з панами судитись? Чия сила, того й воля. На чиєму возі їдеш, того й пісню співай.
: Правда, наші буковинські патріоти надіються, що колись настане сконсолідування наших народних сил і що тоді нас будуть знати і поважати інші народи, але хто знає, як про те гадають добродійки сильніші партії? <…> Які величні постаті…! І як змальовані, куди Плутарх! Перед нами проходять, мов тіні королів в «Макбеті», давні і сучасні нам патріоти, «ідуть поволі, але певним ходом» (ви чуєте просодію величну?)…» <ref>[http://www.l-ukrainka.name/uk/Verses/DumyIMrii/JakDytynojuBuvalo.html див.: Ховрич С. Патріотизм по-Лесиному // День. – № 122 – 123. – 2011. – С. 12.]</ref>
== О ==
* Одвага наша – меч, политий кров'ю.
== П ==
* Пекло страшніше горить в нашім краю.
* Права без обов’язків – то сваволя.
:Ніхто не має більшої любові,
:Як той, що душу поклада за друзів.
* Поетична мова – це найприродніша мова.
* При світлі волі всі краї хороші,
:Всі води гідні відбивати небо,
:Усі гаї подібні до Едему!
== С ==
{{Q|Цитата = Слово – то мудрості промінь,
слово – то думка людська.<ref name="вислови">[https://maximum.fm/ukrayinska-mova-vislovi-citati-pro-ukrayinsku-movu-vidomih-pismennikiv_n136541 Крилаті вислови про українську мову, які актуальні досі.]</ref>}}
{{Q|Цитата = Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?.<ref name="вислови"/>}}
* Смерть – це велика всесвітня, космічна самота.
* Смуток – не робота.
* Солодка хвала від ворога на полі бою, та не в полоні!
* Сором мовчки гинути й страждати,
:Як маєм у руках хоч заржавілий меч.
* Сором – хилитися і долі коритися.
* Сум не має дна.
== Т ==
* Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
* Ти мене убити можеш, але жити не примусиш!
* Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
* Той тільки вільний від громадських пут,
:Кого громада кине геть від себе.
* То не любов, що присяги боїться.
* Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, а в прийдешньому нема вже й смужки.
* Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.
* Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.
== У ==
* {{Q
| Цитата = У нас велика біда, що багато людей думають, що досить говорити по-укр[аїнськи] (а надто вже коли писати дещицю), щоб мати право на назву патріота, робітника на рідній ниві, чоловіка з певними переконаннями і т. п. Така легкість репутації приманює многих. Ще тепер можна у нас почути фразу: «Як се? От Ви казали, що NN дурень і тупиця, а він же так чудово говорить по-нашому!» «Говорить по-нашому» – се вже ценз! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи.
Рядок 184 ⟶ 140:
}}</ref>
}}
* Усе відбивається в пісні, як в морі.
== Х ==
* Хай же промінь твоїх думок
:Поміж нами сяє, –
:«Огню іскра великого»
:Повік не згасає.
* Хіба крові не варта краса?
* Хто визволиться сам, той буде вільний,
:Хто визволить кого, в неволю візьме.
* Хто зрікся всього, а себе не зрікся, не любить той.
* Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.
* Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.
* Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти.
* Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.
{{Q|Цитата = Хто нікчемну душу має, то така ж у нього мова.<ref name="вислови"/>}}
* Хто по неволі согрішив, той чистий.
== Ч ==
* Чесний покриву не потребує.
== Щ ==
* …Щоб не плакать, я сміялась. (вірш «Як дитиною, бувало…», 1897)<ref>[http://www.l-ukrainka.name/uk/Verses/DumyIMrii/JakDytynojuBuvalo.html Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки]</ref>
* Що сльози там, де навіть крові мало!
== Я ==
* Язви гоїть вогонь.
* Як може бути, щоб тіла ходили вкупі,
:Але душі двома шляхами й врозтіч?
* {{Q|Цитата = Як я заздрю жінкам, що в них сльози завжди на готові!.. А ще ся вічна комедія перед самим собою, сей страх "сентиментальноті", "бабства", як се безглуздо! Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями, а ми? Тільки над сльозами і маємо владу, більш ні над чим...{{sfn|З людської намови|2015|с=334}}|Коментар = "Помилка"}}
== Цитати про неї ==
== Л ==
{{Q
| Цитата = Леся Українка, [[Кобилянська Ольга Юліанівна|Ольга Кобилянська]] і [[Коцюбинський Михайло Михайлович|Михайло Коцюбинський]] — се наш літературний аеропаґ, найвища інстанція. [...] Вони на те, щоби література могла перебути час формування, не одну остру і небезпечну кризу талантів, вони реґулюють літературний дух і життя серед розбиття та зневіри, дають приклади монументальної сили, високих артистичних змагань та духової сили.
| |||