Девід Кей Джонстон
Девід Кей Бойл Джонстон (англ. David Cay Boyle Johnston; 24 грудня 1948[1] — американський журналіст-розслідувач і письменник; лауреат Пулітцерівської премії 2001 року за спеціальний репортаж.
| Девід Кей Джонстон | |
| |
| Джонстон на Техаському книжковому фестивалі 2016 року | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати ред.
Доступ до інформації завдяки інтернету дуже допомагає, ми користуємося цим постійно. Я колись проводив години, місяці свого життя біля вікна в державних структурах, де читав документи, які не були доступні онлайн. Мені доводилося літати через усю країну, щоби їх прочитати. З іншого боку, в інтернеті є дуже багато неправдивої інформації, тому все потрібно верифікувати[2]. |
Є люди, яким можна довіряти, а є ті, яким не варто. Є люди, які вкрай заангажовані та необ’єктивні. І не лише в Україні, у США також ми відчуваємо вплив Росії. Навіть не варто зараз під питання ставити те, що Володимир Путін намагається знищити демократії. Він так і каже, що демократія — це якась дурна ідея. Він не має поваги до цього концепту. Звісно, нам потрібно на це зважати[2]. |
І будьте нормальною людиною, спілкуйтеся з усіма, про кого пишете, з повагою. Я стільки всього написав про Трампа, та коли він запросить мене на обід, я піду й пообідаю, обговорю з ним різні теми. А якщо за ваші матеріали когось посадять у в’язницю — не зловтішайтеся[2]. — З виступу на Х Всеукраїнській конференції журналістів-розслідувачів |
Коли кажуть, що всі й так знають Трампа, — це неправда. Люди знають імідж, який створило телебачення, але вони не знають його самого. Нам потрібно в цій темі читати й розуміти документи, щоб давати контекст проблеми. До того ж юристи Трампа погрожують журналістам направо й наліво, тож медійники зважають на можливу реакцію. Інколи вони схиляються до того, щоб не ворушити такі теми[2]. |
Навіть коли у словах Трампа є лише зернинка істини, його цитують. Він майстер емоційного впливу. Брехня — це форма пропаганди. Вона працює, як реклама: повтор, повтор, повтор. Трамп чинить, як продавець автомобілів у рекламі: постійно повторює одне й те ж. Приміром, якісь нісенітниці про Гілларі Клінтон. Розкривайте неправду, шукайте варіанти брехні. Політики іноді змінюють свої тексти. Стежте за джерелами, на які вони посилаються[2]. — З виступу на Х Всеукраїнській конференції журналістів-розслідувачів |
Свого часу відомий журналіст Сеймур Херш (Seymour Hersh), який опублікував історію про вбивства американськими військовими у В’єтнамі, казав: «У журналістиці немає правил. Але, зрештою, вам доведеться жити зі своїми рішеннями, адже ви підписуєте свою роботу». Є інформаційні витоки, які варто ігнорувати, але є й ті, яких, навпаки, хочеться більше. І вам постійно доводиться вирішувати: що важливо, а що ні; чому можна довіряти, а що варто перевіряти; чи це повна історія, чи щось важливе з неї прибрали[2]. |
Примітки ред.
