Ставицька Леся Олексіївна
Ле́ся Олексі́ївна Стави́цька (*24 листопада 1962, Київ — † 7 серпня 2010, Київ) — докторка філологічних наук (1996), професорка, укладачка словника нецензурної лексики та її відповідників «Українська мова без табу». Дослідниця у царині стилістики, теорії та історії української художньої мови, жаргонології, ґендерної лінгвістики, колоквіалістики, психолінгвістики.
| Ставицька Леся Олексіївна | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Цитати
ред.Соціолінгвісти неодноразово відзначали, що саме мова сільських жителів більше сприйнятлива до інтерферентного впливу, ніж мова городян. У мові сільських учнів, навіть на півдні України, природно життєстійкими є україномовні стеоретипи, які не підлягають миттєвому руйнуванню, тож на них покладаються російськомовні. Суржикомовець, прибувши до міста, засвоював відповідно до власних потреб престижну «русскоязычную мову» розширюючи лексико-тематичний та прагмастилістичний спектр суржикового спілкування, і, звичайно ж, не відчуваючи найменшої потреби ані виправляти своє мовлення в бік правильної та престижної української, ані удосконалювати російську[1]. |
Суржик — це насамперед спрощена парадигма мислення, а отже, знак духовно-інтелектуальної ущербності як такої, що, звичайно, ж не обмежується суржико-мисленням. Це несмак у стилі життя, моделях поведінки й спілкування, світовідчутті. Ми живемо у світі суржикового каліцтва, потворних парадоксів і оксюморонів, де кумедно перемішано стилі та форми[2]. |
Примітки
ред.
