Столярський Петро Соломонович
Петро (Пейсах) Соломонович Столярський (1871–1944) — російський та радянський скрипаль і музичний педагог єврейського походження. Не досконало володів російською мовою, через що інколи говорив кумедні речі, маючи на увазі зовсім інше.
Столярський Петро Соломонович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Школа імені мєнє! — Про школу-інтернат імені Столярського |
|||||
Школа имени мене |
Ваш хлопчик звичайна геніальна дитина. |
|||||
Ваш мальчик обыкновенный гениальный ребенок. |
Дай телеграму в Одесу, щоб школа пройшла з великим фуражем! — Після успішного виступу свого вихованця у столиці Столярський звернувся до секретаря |
|||||
Дай телеграмму в Одессу, что школа прошла с большим фуражем! |
Нас нагородили за нашу роботу, але ми не повинні забувати те місце, з якого вийшли — Маючи на увазі, що не можна задирати носа, а треба працювати. |
|||||
Нас наградили за нашу работу, но мы не должны забывать то место, из которого вышли |
...Не поспішай, не види смичком так швидко. Уяви собі, що це твоя зарплатня. Ти повинен не відразу її витратити, а розподілити на довгий час. |
|||||
...Не спеши, не веди смычок так быстро. Представь себе, что это твоя зарплата. Ты должен не сразу ее израсходовать, а распределить на длительное время. |
...Кого ти хочеш перегнати? Грати на скрипці — це не стрибати на коні. Покажи мені гарну музику. |
|||||
...Кого ты хочешь перегнать? Играть на скрипке — это не прыгать на лошади. Покажи мне красивую музыку. |
...Що таке горобець? Це соловейко, який не вивчив свої трелі. |
|||||
...Что такое воробей? Это соловей, который не выучил свои трели. |
Не треба думати, що слово «скрипка» пішло від слова «скрип». |
|||||
Не надо думать, что слово «скрипка» происходит от слова «скрип». |
Грай мені Баха, а не Оффенбаха. — Порівнюючи Йоганна Себастьяна Баха та Жака Оффенбаха |
|||||
Играй мне Баха, а не Оффенбаха. |
Скрипку потрібно тримати гордо. |
|||||
Скрипку нужно держать гордо. |
Для мене вище щастя, що вдалося створити чудову музичну школу для дітей в Одесі та ще нагодувати голодних дітей. Тому дозвольте мені подякувати товаришам Сталіну, Молотову, Кагановичу та іншім шишкам. — Після виступу в Москві перед представниками правлячої партії |
|||||
Для меня высшее счастье, что удалось создать чудесную музыкальную школу для детей в Одессе да еще накормить голодных детей. Поэтому разрешите мне поблагодарить товарищей Сталина, Молотова, Кагановича и прочие шишки. |
Да, я знаю, что он связан с немцами, могу даже назвать, с кем. Например, он имел связи с Брамсом, Шубертом, Шуманом, Бахом. |
Про Столярського
ред.Хто сказав, що конвеєр винайшов в Америці Форд? Неправда. Конвеєр винайшов в Одесі Столярський. Конвеєр талантів. Звичайно, і до Столярського Одеса випускала таланти. Але це була кустарщина, а Столярський поставив це все на широку ногу. Він, як ніхто, розумів дитячу душу, вмів її налаштувати на музичний лад і вести до вершин скрипкової майстерності, якою сам володів дуже майстерно. Людина невисокої культури, він ніс у собі велике серце художника. Існує багато анекдотів про Столярського. Більшість з них про те, як він смішно говорив. Але навіть крізь усі ці анекдотичні безглуздості проглядає справжня Людина. Йому Одеса зобов'язана славою своїх скрипалів. |
|||||
Кто сказал, что конвейер изобрел в Америке Форд? Неправда. Конвейер изобрел в Одессе Столярский. Конвейер талантов. Конечно, и до Столярского Одесса выпускала таланты. Но то была кустарщина, а Столярский поставил это все на широкую ногу. Он, как никто, понимал детскую душу, умел ее настроить на музыкальный лад и вести к вершинам скрипичного мастерства, которым сам владел не очень искусно. Человек невысокой культуры, он нес в себе большое сердце художника. Существует много анекдотов о Столярском. Большинство из них о том, как он смешно говорил. Но даже сквозь все эти анекдотические нелепости проглядывает настоящий Человек. Ему Одесса обязана славой своих скрипачей. | |||||
— Леонід Утьосов[1] |
Усі люди нашого кола - маклери, крамарі, службовці у банках і пароплавних конторах - вчили дітей музиці. Коли хлопчикові виповнювалося чотири або п'ять років - мати вела крихітну, кволу цю істоту до пана Загурського. Загурський мав фабрику вундеркіндів, фабрику єврейських карликів в мереживних комірцях і лакових туфельках. Він вишукував їх у молдаванських трущобах, в смердючих дворах Старого базару. Навантажений футляром та нотами, я три рази на тиждень тягнувся на вулицю Вітте, колишню Дворянську, до Загурського. Там, уздовж стін, чекаючи черги, сиділи єврейки, істерично запалені. Вони притискали до слабких своїх колін скрипки, які переважали розмірами тих, кому належало грати в Букінгемскому палаці. — «Пробудження» («Одеські оповідання»); Бабель перейменував Столярського у своєму оповіданні на Загурського. |
|||||
Все люди нашего круга - маклеры, лавочники, служащие в банках и пароходных конторах - учили детей музыке. Когда мальчику исполнялось четыре или пять лет - мать вела крохотное, хилое это существо к господину Загурскому. Загурский содержал фабрику вундеркиндов, фабрику еврейских карликов в кружевных воротничках и лаковых туфельках. Он выискивал их в молдаванских трущобах, в зловонных дворах Старого базара. Нагруженный футляром и нотами, я три раза в неделю тащился на улицу Витте, бывшую Дворянскую, к Загурскому. Там, вдоль стен, дожидаясь очереди, сидели еврейки, истерически воспламененные. Они прижимали к слабым своим коленям скрипки, превосходившие размерами тех, кому предстояло играть в Букингэмском дворце. | |||||
— Ісак Бабель[2] |
В усіх кімнатах товпилися збуджені і радісні малюки, а в коридорах сиділи матусі, які очікували своїх вундеркіндів і з неймовірним пожвавленням обговорювали чисто професійні скрипкові проблеми. У нього була гаряча душа художника і незвичайна любов до дітей. Працюючи з дитиною, він завжди вмів знайти шлях до творчого свідомості учня, зацікавити його уяву. |
|||||
Во всех комнатах толпились возбужденные и радостные малыши, а в коридорах сидели мамаши, ожидавшие своих вундеркиндов и с невероятным оживлением обсуждавшие чисто профессиональные скрипичные проблемы. У него была горячая душа художника и необыкновенная любовь к детям. Работая с ребенком, он всегда умел найти путь к творческому сознанию ученика, заинтересовать его воображение. | |||||
— Давид Ойстрах[2] |
Його педагогіка — те, чим повинно пишатися світове мистецтво. |
|||||
— Жак Тібо[2] |
Примітки
ред.- ↑ Леонид Утесов. Спасибо, сердце! — Москва: Всероссийское театральное общество, 1976.
- ↑ а б в "Покажи мне красивую музыку!"
Джерела
ред.- Как учил Столярский, или «Школа имени мене»
- Леонид Утесов. Спасибо, сердце! — Москва: Всероссийское театральное общество, 1976.