Стоїцизм був впливовим філософським напрямком від епохи раннього еллінізму (близько 300 р. до н. е.) аж до кінця античного світу. Свій вплив ця школа залишила і на подальші філософські епохи. Завдяки християнству ідеї стоїків проникли й до філософії Нового часу.

Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Зенон Кітіонський, (близько 334 — 262 до н. е.) — давньогрецький філософ, засновник школи стоїцизму. Сучасний бюст Зенона в Афінах

Серед популярних авторів, що пишуть про сучасний стоїцизм вирізняються такі: Ален де Боттон, Вільям Ірвин, Олівер Беркман, Раян Голідей, Массімо Пільюччі, Девід Фідлер.

Цитати Стої

ред.
 
Сенека
  •  

Адже філософія — не в зовнішньому вираженні, а в тому, щоб бути уважним до необхідних речей і весь час пам'ятати про них.[1]
Стоїк не носить ніякого особливого одягу й немає жодного типового образу. Як же впізнати стоїка? Тільки за характером.[2]

  Гай Музоній Руф
  •  

Є два види [стоїчного] навчання, один з яких стосується лише душі, а інший охоплює і душу, і тіло. Навчання, що стосується їх обох, - це коли ми призвичаюємося до холоду, спеки, спраги, голоду, малих порцій їжі та твердого ліжка, вчимося уникати задоволень і терпіти страждання.[3]
«Бо завдяки цим та іншим речам тіло міцнішає, стає здатним витримувати труднощі, загартованим і готовим до будь-якого завдання; душа теж міцнішає, адже привчається до мужності й терпіння в час труднощів, до самоконтролю шляхом утримання від задоволень.»

  Гай Музоній Руф. «Бесіди», 6
  •  

Коли для нас постало питання, що краще для досягнення чесноти — звичка чи теорія (якщо під теорією розуміти навчання правильної поведінки, а під звичкою — правило діяти згідно з цією теорією), Музоній висловив думку, що звичка ефективніша.[4]
Теорії завжди зрозумілі й чіткі, а ситуації — майже ніколи[2].

«Але, Гораціо, на небі та в землі
Є значно більше дивного й такого,
Про що не знають знаючі суб'єкти». Гамлет[5]

  Гай Музоній Руф
  •  

Ніхто не довіряє таємницю п'яному; але довіряють таємницю добрій людині; отже, хороша людина не нап'ється.[6]

 

No one entrusts a secret to a drunken man; but one will entrust a secret to a good man; therefore, the good man will not get drunk.

  Зенон Кітіонський (334—262 до н. е.) — давньогрецький філософ, засновник школи стоїцизму
  •  

Як на мене, то я радше був хворий, аніж жив у розкошах, бо хвороба тільки руйнує тіло, а розкоші — і тіло, і душу: тіло стає слабким і немічним, а душа — залежною і несміливою. Розкоші породжують несправедливість, бо вони породжують жадібність.[7]

  Гай Музоній Руф
  •  

Якщо ти вивчав це, щоб не для того, щоб поводитися так на практиці, то навіщо ти це вивчав?[8]
«Умовно стоїцизм — це десять відсотків теорії і дев'яносто відсотків практики.» - Массімо Пельюччі, Ґреґор Лопес. Нові стоїки. (там же)

  Епіктет

Цитати про стоїцизм

ред.
  •  

Моє уявлення про сучасного мудреця-стоїка — це людина, яка перетворює страх на розважливість, біль — на інформацію, помилки — на ініціативу, а бажання — на починання.[9]

  Нассім Ніколас Талеб
  •  

Невипадково стоїцизм займає таке помітне місце в «Турботі про себе» Мішель Фуко. Це, в буквальному сенсі, егоцентрична філософія. Таким чином, він найсильніший у вирішенні проблем, з якими ми стикаємося на самоті: тривога, горе, розчаровані амбіції, страх смерті. Це має сенс, враховуючи основні принципи системи: ми повинні спрямовувати свої зусилля на те, що знаходиться під нашим контролем, а не на те, що поза ним. Але це також дозволяє легко переконати себе, що страждання інших — це не наша, а їхня проблема. Конрад Хенслі бореться з цією проблемою, коли його майбутній мучитель націлюється на іншого в’язня, ще нижчого у в’язниці. «Який був його обов’язок перед цією сумною, дивною, бездружною душею, якби гірше сталося?» — запитує він і з тривогою повертається до розділу Епіктета під заголовком «Що ми не повинні витрачати свої почуття на те, що виходить за межі нашої сили».[10]

  — Грегорі Хейс
  •  

Ставка на самовдосконалення - це гарантована перемога з найбільшим виграшем.[11]

  — Массімо Пельюччі, Ґреґор Лопес. «Нові стоїки».
  •  

Стоїцизм, на відміну від попередніх суто грецьких філософій, емоційно обмежений і в певному сенсі фанатичний; але він також містить релігійні елементи, в яких світ відчував потребу, і які греки, здавалося, не могли забезпечити.[12]

  Бертран Рассел
  •  

Стоїцизм — це філософія життя.[13]

  — Массімо Пельюччі, Ґреґор Лопес. «Нові стоїки».
  •  

Формування власного характеру — це єдине, що ви сповна контролюєте.[11]
«Важливий висновок античної філософії» (там же)

  — Массімо Пельюччі, Ґреґор Лопес. «Нові стоїки».
  •  

Цинізм... це відхід від світу в порожню ізоляцію, тоді як стоїцизм є відхід у внутрішнє життя, яке формує для своїх прихильників предмет найвищого ентузіазму. Звідси піднесення, часто гіперболічне, яке відтіняє стоїчну аскезу; звідси привабливість вчення та його поширення у світі.[14]

  — А.Грант

Примітки

ред.
  1. Гай Музоній Руф. Лекції. 16.75.15-16
  2. а б Г.Раян, Г.Стівен. Зберігайте спокій, 2019, с. 162
  3. М.Пельюччі, Ґ.Лопес. Нові стоїки, 2023, с. 45
  4. Гай Музоній Руф. Лекції. 5.17.31-32, 5.19.1-2
  5. Шекспір Вільям. Гамлет, прин Данський. - К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2008. - С.56
  6. Epistulae morales ad Lucilium by Seneca, Epistle LXXXIII (trans. R. M. Gummere)
  7. Гай Музоній Руф. Лекції. 20.95.14-17
  8. М.Пельюччі, Ґ.Лопес. Нові стоїки, 2023, с. 13
  9. Nassim Nicholas Taleb, Antifragile: Things That Gain from Disorder (2012) Ch. 10. Seneca's Upside and Downside, p. 156.
  10. Грегорі Хейс, «Налаштуйтеся та нахиліться», The New York Review of Books (11 березня 2021 р.)
  11. а б М.Пельюччі, Ґ.Лопес. Нові стоїки, 2023, с. 11
  12. Бертран Рассел в «Історії західної філософії» (1945), книга перша, частина III, розділ XXVIII, стоїцизм, стор. 252
  13. М.Пельюччі, Ґ.Лопес. Нові стоїки, 2023, с. 314
  14. Alexander Grant, Essay The Ancient Stoics, in Oxford Effays (1858), p.88

Джерела

ред.
  • Массімо Пельюччі, Ґреґор Лопес. Нові стоїки. 52 уроки для наповненого життя. — Київ: Лабораторія, 2023. — 336 с. — ISBN 978-617-7535-16-3
  • Голідей Раян, Генсільман Стівен. Зберігайте спокій. Щоденна інструкція з вирішення проблем. — Київ: Наш формат, 2019. — 472 с. — ISBN 978-617-7552-79-5