Вергелес Тетяна Володимирівна

Вергелес Тетяна Володимирівна (народилась 18 лютого 1960 року, Львів) — українська журналістка, головний редактор Інформаційної агенції ZIK (з квітня 2015-липень 2019); відповідальний редактор Центру комунікацій Національного університету «Львівська політехніка».

Вергелес Тетяна Володимирівна

Стаття у Вікіпедії

Цитати про призначення на посаду головним редактором Інформаційної агенції ZIK

Ми з Тарасом (Тарас Смакула, голова департаменту інформації медіахолдингу ZIK) завжди робили ставку на командну роботу, і це залишиться незмінним, бо саме такий підхід дає потрібний результат. Інформагенство - це нові виклики щодня, це постійний рух. Залізобетонним тут є лише ставка на якість інформації, оперативність та збалансованість, що означає повагу до користувачів сайту. Команда здатна з цим впоратися.

Поради колегам

Зараз би радила телевізійникам (особливо телевізійникам) читати Ганапольського (він вже не одну книгу видав), а ще Михайла Веллера «Все о жизни». Головне - це те, що формує активний спосіб життя, громадянську позицію... Журналістом може бути лише активна людина - якій цікаво жити й пізнавати життя.

Цитати про Львів

Це звучатиме негостинно і нечемно, але мене менше всього турбує, як почуватимуться туристи під час ремонтних робіт. Серце більше болить за рідних львів’ян! Сьогодні мало хто думає про їхній комфорт. Все спрямовано на піар міста, а про львів’ян вже давно забули!

Але варто пам’ятати, якщо буде комфортно нам, то і гості та туристи залишаться задоволеними. Дорожні ремонтні роботи критикувати не потрібно. Коли ж, як не влітку їх проводити. Адже це період відпусток та відпочинку, та й студенти роз’їжджаються додому. Погода також сприяє…

Львів’яни можуть стерпіти всі незручності за умови, що ми не будемо мати такого трагікомічного результату як після Євро-2012. Тоді літо було зіпсоване…

Коли вже мучимось, то хочеться отримати якісний результат. Але в нас відбувається все так: ремонтуємо одні дороги, а руйнуємо інші. Справа в тому, що перекриті головні вулиці, увесь потік транспорту пускають малими вулицями, які не витримують такого навантаження. А черга на ремонт до них не доходить.

Що означає у Львові, здавалося б, банальне поєднання слів “піти на каву”? Щось значно більше, ніж дружнє запрошення, ділова пропозиція, перепочинок від роботи, прелюдія кохання…

Щоб зрозуміти всі нюанси оцього “піти на каву”, треба у Львові народитися, відчувати спорідненість із кожним провулком старого міста, дихати повітрям його легенд та живих історій, вловлювати колористику слів "гонорово", "горнятко", "пляцки", "колєжанка", "батяри"… Треба пити каву не з чашки, а з філіжанки або горнятка, щоб сприймати її не як напій, а як явище. І розуміти, чому й львівський росіянин також ходить “на каву”, а не "на кофе". Від кофе чути "общепітом". Від кави… Достатньо вдихнути аромат зерен, змелених на ручному млинку з мініатюрною шухлядкою, аби поліпшився навіть геть зіпсований настрій.

Ритуал – зібратися утрьох і піти на каву – непорушний за будь-якої погоди і прогнозів на зарплату.

“Піти на каву” – це побути годину-півтори абсолютно вільним. …Коли, повертаючись додому, кажу домашнім: “Була на каві”, ніхто не дивується – навіщо я там була, якщо цього напою майже не п’ю. Бо хіба у тому річ?.

Цитати про війну

Так, нас попереджали, що ближче до зими у Європі (яка зі скрипом, поволі, внаслідок пролитої української крові, але таки зрозуміла, що собою являє путінська Росія), з’явиться роздратування Україною, бо війна війною, а "обід за розкладом" – побутовий комфорт громадян країн ЄС понад українські біди, пов’язані з рашистською агресією. Бо коли німцеві (йдеться не лише про німців) треба скрутити газ у квартирі й зменшити споживання електроенергії, а ще ціни, ціни пішли вгору у супермаркетах, то, звісно, у головах заварюється каша, у якій змішуються причинно-наслідкові зв’язки, і тоді виходить, винні не у кремлі, не російські фашисти, а ті, хто боронить і себе, і Європу від них… Таке от з ніг на голову в умовно "у п’ятої частини" європейського виборця. А ще ж російська ядерною дубинкою перед носом.

Так, нас попереджали. Але ж, мабуть, попередження – це елемент певного програмування, програмування очікування негативного ставлення до себе. Перепрошую, це щось на кшталт психологічних експериментів "не думай про білу мавпу". Травмовані війною українці болісно сприймають кожну нетолерантність до себе.

У 90-х зналася із журналістом, якого спеціалізація на темах криміналу перетворила на циніка і песиміста. Пам’ятаю розповідь його колеги, з якою вони разом поверталися з роботи. Якось йшли через Стрийський парк. Вона йому: "Подивися, яка краса, які квіти, яка зелень навколо, які небо", а він: "Он мертва ворона під деревом…". Хто що бачить. І хто що видає "в ефір", хто що виплескує у соцмережі, у чати… тим, між іншим, полегшуючи інформаційні атаки ворога.

Програмування на недоброзичливість зосереджує нашу увагу саме на такому, змушує посилювати негатив, який, звісно, є, він не вигаданий: "п’ята частина виборців Німеччини", російські ухилянти від могилізації, специфічність російської діаспори у країнах ЄС тощо – все це дається взнаки.

Щоб зберегти ментальне здоров’я, нам потрібні соломинки позитиву. Всі проти нас? Але у нас є ми – наша згуртованість, єдність, усвідомлення, від кого боронимо українську землю, за що боремося. У цьому наша сила, незламність.

Отож, не поспішаєте виплескувати емоції на ближніх своїх, перепрошую: "не кидаймо лайно на вентилятор".

Так, аксіоматично: Росія працює на всіх фронтах, і відкрито, і гібридно, і підкупом, і погрозами; вона роками шліфувала засоби і методи інформаційно-психологічної обробки "колективного Заходу". Нам справді важко і полегшення наразі не проглядається. Але попри біль через несправедливість, попри якісь моральні травми, будьмо вдячні. Вдячність скорегує наше сприйняття Європи і європейців. Вдячність стоятиме на заваді кремлівським ІПСО. Вдячність – це також зброя.

Слухаю зранку про катування, до яких вдавалися російські нацисти на Харківщині - в Ізюмі, Куп'янську, про справжні звірства щодо українців... слухаю, а в голові мені Орбан, бо оприлюднено його прокремлівський виступ на закритому засіданні його ж партії: війна йтиме до 2035 року, Україна програє, Європейський Союз розвалиться, настане час, що треба буде платити внески на участь в ЄС, аби підтримувати інших, а нафіга, якщо можна вийти з ЄС. Зараз виходити не час, бо ще можна доїти ЄС. А потім "мамулічка, пора свалівать.

Орбан і європейські цінності: Орбан і людяність, Орбан і справедливість. Покидьок він, ось хто. Саме присутність в ЄС такого кінченого, путінського циніка й підриває Унію зсередини і не лише зсередини.

Цитати про Тетяну Вергелес

Ми разом, практично з нуля, призвичаювалися працювати в нових для себе умовах електронного медіа, на власному досвіді і помилках вчилися подавати інформацію так, як цього потребує сайт, а не газета. Тому мені дуже приємно, що зараз саме Тетяну Вергелес призначили головним редактором ІА ZIK. Бажаю їй на цій посаді успіху, втілення творчих задумів. (Тарас Смакула, голова департаменту інформації медіахолдингу ZIK)

Джерела

• https://web.archive.org/web/20160420052911/http://www.telekritika.ua/profesija/2015-04-03/105713
• https://detector.media/withoutsection/article/76071/2012-10-20-chytaty-zhurnalistam-literaturni-porady-iz-pershykh-vust/
• https://www.lvivpost.net/opytuvannya/n/21271
• https://www.032.ua/news/3105524/tetana-vergeles-so-oznacae-u-lvovi-piti-na-kavu
• https://espreso.tv/ne-kidaymo-layno-na-ventilyator-vdyachnist-takozh-zbroya
• https://war.obozrevatel.com/ukr/pokidok-v-es-yakij-pidrivae-ednist-schodo-ukraini.htm