Тиша морська (вірш) - написала Леся Українка, 16 серпня 1890 року в Євпаторіїї.[1]
|
В час гарячий полудневий
Виглядаю у віконце:
Ясне небо, ясне море,
Ясні хмарки, ясне сонце.[1] [2]
|
|
|
|
|
|
З тихим плескотом на берег
Рине хвилечка перлиста;
Править хтось малим човенцем, –
В'ється стежечка злотиста. [1] [2]
|
|
|
|
|
|
Не страшні для мене вітри,
Ні підводнії каміння, –
Я про них би й не згадала
В краю вічного проміння. [1] [2]
|
|
|
|
|
|
Тиша в морі… ледве-ледве
Колихає море хвилі;
Не колишуться од вітру
На човнах вітрила білі.[1] [2]
|
|
|
|
|
|
Як би я тепер хотіла
У мале човенце сісти
І далеко на схід сонця
Золотим шляхом поплисти![1][2]
|
|
|
|
|
- О.М. Авраменко. Українська література//Підручник для 6 класу. - К.:Грамота, 2014. - С. 51-52 - ISBN 978-966-349-442-5.
