Ткаченко Яків Михайлович

Яків Михайлович Ткаченко (Yakiv Tkachenko) (нар. 2 лютого 1979 р. у м. Дніпро (ран. Дніпропетровськ) Україна — 14 грудня 2024) — український актор театру та кіно.

Яків Ткаченко

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Війна — це некрасиво. Війною не можна пишатися.

Мене питали, де б я міг служити з урахуванням моєї військово-облікової спеціальності. Я відповів, що можу виконувати обов’язки, які виконував і в ТрО, де я був кулеметником і обіймав посаду головного сержанта взводу. Але, в принципі, якщо у мене буде час, щоб навчитися, то я зможу виконувати й інші обв’язки, наприклад, марксмена (піхотного снайпера).

Перший проєкт, у якому я знявся після демобілізації, був серіал «Перевізниця». Запропонували мені у ньому знятися майже одразу після того, як я опинився вдома. Я дуже обережно тоді поставився до цієї пропозиції. Бо не знав, що і як тут відбувається у відносно мирному житті, й головне, чи не втратив я на війні якісь свої навички акторської професії. Але команда мені тоді дуже допомогла. І саме завдяки цій підтримці у мене все вийшло і результатом своєї роботи у цьому серіалі я залишився задоволений.

При штабі мені набагато гірше, ніж десь на «передку». У тилу, у штабах, там панують закони кадрової армії. А в кадровій армії по її уставах і законах я ніколи не хотів служити. Я не знаю, як усе це відбувається в 3-й штурмовій бригаді, можливо, там зовсім інша ситуація. Але те що я бачив, те, що я знаю, — то чим ближче до штабу і чим більший штаб, то тим більше там бюрократії. А я не та людина, яка може постійно жити за статутом.

Якщо чесно казати, то я коли звільнявся, був упевнений, що тимчасово знімаю військову форму і через якийсь час повернуся до армії. Я не знав, куди саме повернуся — чи до своєї частини, де починав службу, чи до якоїсь іншої, — але я точно знав, що обов’язково буду у війську поки йтиме ця війна.

Я не уявляю свого життя без акторства. І воюю зокрема й за те, щоб мати можливість спокійно займатись улюбленою справою.

Я розумію, що й кіно також потрібне. Суспільство не може існувати без мистецтва. Але якщо подивитися на те, що у нас зараз знімають, і на те, що показують у телевізорі — це все здебільшого непотрібне. Починаючи від телемарафону й закінчуючи більшістю серіалів, зокрема вже і «воєнними».