Тягнибок Олег Ярославович

Оле́г Яросла́вович Тягнибо́к (нар. 1968) — український політик, голова політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Свобода».

Тягнибок Олег Ярославович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Вони не боялися, як і ми зараз не маємо боятися, вони взяли автомат на шию і пішли в ті ліси, вони готувалися і боролися з москалями, боролися з німцями, боролися з жидвою і з іншою нечистю, яка хотіла забрати в нас нашу українську державу… Треба віддати Україну, нарешті, українцям. Оті молоді люди, і ви, сивочолі, оце є та суміш, якої найбільше боїться москальско-жидівська мафія, яка сьогодні керує в Україні.
• В радянські часи прищеплювали, що 8 березня треба винести сміття, помити посуд. Це якесь демонстративне нехтування жінкою, ставлення не як до партнера, друга чи матері, а як до якогось раба, який раз на рік може мати відпочинок.
• Бандерофобія — це не просто боязнь тіней минулого. Суть в іншому. Декого тяжко жахає те, що дух Бандери матеріалізується сьогодні.
• Революцію гідности, назва якої теж належить «Свободі», ми наближали не на словах. У той час, коли наші партнери міркували, хто спроможний перемогти Януковича у другому турі, ми єдині наголошували на необхідності взагалі не допустити Януковича до другого туру. Націоналісти першими розпочали організовані вуличні бої проти беркутівців і «тітушків». На Майдані щодня упродовж трьох зимових місяців від 2 до 5 тисяч свободівців боролися з режимом. Ми стали найдієвішою організованою силою Майдану: 57 сотників самооборони, 41 свободівець координував майдани на місцях; найбільше у нас також, на жаль, загиблих — 19 у Небесній сотні та більше 100 поранених. Ми ще перед революцією показували українцям, що режим можна перемогти за умови злагоджених дій — ми самі не могли перемогти режим, тому створили ситуативний союз із партнерами задля повалення режиму. І те, що це вдалося — значна частина нашого внеску в перемогу.

Ми наповнювали Майдан націоналістичним змістом, але, на жаль, ми не можемо сказати, що Революція гідности була національною, це була революція, спрямована на боротьбу проти режиму. Але завдяки «Свободі» частково вдалося наповнити революцію національним змістом. Який висновок із цього напрошується? — Треба робити все для того, аби в Україні таки відбулася справжня національна революція!

• Історія показує, що націоналісти завжди дуже тверезо оцінювали політичну ситуацію, завжди виробляли правильну стратегію боротьби, знаходили відповідні до ситуації тактичні рішення, врешті, висували гасла, які найточніше відбивали настрої та інтереси народу. І найважливіше — власним прикладом вели за собою. Для націоналістів ніколи не було таємницею, хто є головним ворогом і звідки виходить головна загроза для України. Від Міхновського і до сьогодні українські націоналісти постійно застерігали інші сили в українському таборі від тої небезпеки, яку несе опанована бісами імперіалізму Москва.

• Чи буде третій Майдан? Обов'язково буде. Як би українців не переконували декотрі нинішні представники влади, що ми, мовляв, уже достатньо «майданили» і тепер треби «тихо сидіти» (вочевидь, бо вони вже до влади прийшли). Цей Майдан буде, бо вимоги, сформульовані попередніми — не виконано. Бо Україна виявилася беззахисною перед реваншем представників кримінально-олігархічних кланів і перед воєнною агресією Кремля. Побудувати справді сильну Українську державу, вільну від окупанта і від привидів минулого — завдання нової активної фази Революції гідності, яка ще настане, яка ще прийде…

• «Свобода — це політичний спецназ української опозиції, яка в перших лавах піде на боротьбу за українську націю» (з виступу на З'їзді ВО «Свобода» 1 серпня 2012 року у Києві)

• ВО «Свобода» з перших днів перебування в українському парламенті робить усе для затвердження ініціатив захисту українського менталітету на законодавчому рівні. Депутати-свободівці розробили проект закону про заборону комуністичної ідеології, проект постанови про подолання наслідків «совєцкої» окупації України, низку ініціатив, спрямованих на захист і підтримку української мови. Затвердження цих документів, покликане подолати українофобію, стане дієвим інструментом протистояння зовнішній агресії.

• «У новітній історії України було дві революції. Першу, 1989—1991 років, коли постала незалежна українська держава, не було завершено. Другу, 2004 року, було зраджено. 2012 рік має стати початком третьої революції — революції справедливості — справедливості соціальної і національної, яка завершиться перемогою і перетворить Україну з „держави для олігархів“ у державу для українців, де пануватиме соціальна і національна справедливість!»

• Тільки тоді ми будемо мати економічно потужну, соціально захищену державу, коли національна справедливість в цій державі буде панувати, коли всі будуть визнавати, хто є господарем на цій землі. Буде справедлива національна держава — буде справедлива держава в соціальному плані і в економічному плані.