Тімоті Снайдер

американський історик

Тімоті Девід Снайдер (англ. Timothy David Snyder; нар. 1969) — американський історик.

Тімоті Снайдер
Timothy Snyder 2019.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЦитатиРедагувати

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


ІРедагувати

  •  

Історична відповідальність означає відповідальність за світ фактів (factual world). Історія – це не те, ким я хочу бути, і не те, ким ви хочете бути. Історія включає факти. Ці факти можуть бути цікавими, можуть бути дивуючими, а можуть бути неприємними – але ми відповідальні за те, щоб пильнувати правду про минуле, незалежно від того, чи ця правда відповідає нашим очікуванням[1].

КРедагувати

  •  

Краще знання історії може нам допомогти покращити справи[2].

МРедагувати

  •  

Мета російської пропаганди в тому, щоб показати, що правди, по суті, не існує[3].

  •  

Ми, американці, часто вважаємо, що ми долучилися до війни, щоб зупинити Голокост, чи навіть, що ми зупинили Голокост. Але обидва ці розуміння помилкові. І тому Друга світова війна подається як високоморальний Хрестовий похід, і про це також думають, оцінюючи теперішні війни[2].

  •  

Ми ніколи не зможемо уникнути помилок, злочинів, воєн[2].

НРедагувати

  •  

Найважливіше – мати істориків. Найважливіше – мати історичні класи в школах. Найважливіше – проводити дослідження. Так чи інакше, те, що сформувалося в головах у політиків, походить із того, що вони вчили у школі. Отож наше завдання – як істориків, так журналістів – розкривати потенціал досліджень, робити так, щоб історія була цікавою людям і вони хотіли про неї говорити. Якщо ми залишимося у рамках тих образів, які намалювалися в уяві політиків, то далеко не зайдемо[1].

ПРедагувати

  •  

Політики — це торгаші[3].

РРедагувати

  •  

Російська пропаганда працює не тільки проти України — вона працює і проти світу[3].

ЯРедагувати

  •  

Якщо ви кажете щось багато разів, доводячи до смішного: фашисти, нацисти, хунта, фашисти, нацисти, хунта, фашисти, нацисти, хунта — вам починають вірити[3].

  •  

Я направду не люблю пам’яті. Маю переконання, що урядам варто приділяти більше уваги історії, але менше уваги – історичній пам’яті. Тому що пам’ять – завжди «наша». Тому що пам’ять буває конфліктною. Пам’ять буває брехливою. Натомість історія засадничо належить кожному. Відтак, історія є чинником діалогу, а пам’ять стає чинником припинення діалогу[1].

ПриміткиРедагувати