Українець Остап Віталійович

Остап Віталійович Українець (24 квітня 1994, Калуш) — український письменник і перекладач, засновник та автор YouTube-каналу «Твоя підпільна гуманітарка».

Українець Остап Віталійович

Стаття у Вікіпедії

Цитати

«Мені 27 років, я все своє життя провів у середовищі, де мені казали люди віком умовно за 40, потім за 60: "Ми уже нічого нормального в цій країні не застанемо, на це треба значно більше часу, це уже ви..." Зараз я потрапляю у ситуацію, коли мені ровесники кажуть: "Ми живемо в такій країні, де ми вже нічого нормального не застанемо, це вже наші діти". Вибачте, але ідіть у сраку з такими аргументами. Що значить "ми нічого нормального не застанемо"? Я прожив у цій країні 27 років, і я досі повинен думати, що хтось не готовий до критичного аналізу власної історії, когось образить, що українська мова не перша за милозвучністю, для когось це стане проблемою самоідентифікації? Якщо для когось на 30-му році незалежності проблемою самоідентифікації досі є, яке місце на конкурсі милозвучності зайняла українська, то, можливо, ваша проблема самоідентифікації не в Росії все-таки полягає, а у вас самих? Мені не розходиться в тому, яка реально за милозвучністю українська мова, якою вона б не була. Мене дивує, що комусь потрібно, щоб українська мова була друга за милозвучністю, аби її любити. Тобто для мене ключовим є незациклювання на тому, що нам потрібен хтось ззовні, хто прийде і підтвердить, що наша мова достатньо функціональна, аби ми нею говорили. І незалежно, хто це підтвердить – географічна комісія царя-батюшки чи комісія на конкурсі милозвучності мови в Парижі в 1934-му. Хтось мусить підтвердити. Хтось мусить прийти і сказати: "Все нормально, з вашою мовою все добре, говоріть". Оце я вважаю сучасним проявом меншовартості». — про те, що найбільше тригерить в такій міфологізації в інтерв'ю "Українській правді" Остап Українець: Твоя індивідуальна українська мова не має бути такою, як вимагає неіснуючий "золотий стандарт" (25 травня 2021 року)

«У всіх слов’янських мовах є приблизно спільний корпус обсценної лексики. Ті слова, які ми "запікуємо", вони природні в українській, російській, чеській, польській. Одне з канонічних лайливих слів ─ "б**дь" ─ взагалі за мірками середини XVII століття це літературна лексика. Це слово, яке, по-перше, книжне, і воно в першому словнику розмовної української мови фіксується як книжне. Лаврентій Зизаній подає там це слово і дає його тлумачення, як "чоловік шкарадної мови", людина, яка лається за тогочасними мірками. Насправді це взагалі український рефлекс кореня іще давнього, праслов’янського "блонд", і воно блуд, ну слово блуд же є. В польській мові слово "блонд" до сьогодні така сама форма, яка колись була у праслов’янській. Ну і те, що "блядь" це просто грубша форма слова "блудниця", вони походять з того самого кореня, це уже таке діло, "запікувати" його від цього, на жаль, не перестануть. Це все давні корені, просто з плином часу вони розвинулися, ніхто ці слова не взяв і не придумав на рівному місці і тим паче, боже збав, ніяка орда їх нікому не приносила. Ну тобто я розумію, що це штука в інтернеті є, від того, що я вам зараз це скажу, вона звідти не зникне, але ні, ніякі монголи цю лексику не приносили ні нам, ні росіянам. Хоча росіяни, власне, переконані, що це лексика ординська, що це від татаро-монгольського іга. У українців так само є колективне переконання, що це росіяни. Мій улюблений приклад – лемки, в котрих є переконання, що ці самі слова їм принесли українці. От лемки ніколи не лаялись, але через тісні контакти з українцями вони це запозичили». — про лайку в українській мові в інтерв'ю "Українській правді" Остап Українець: Твоя індивідуальна українська мова не має бути такою, як вимагає неіснуючий "золотий стандарт" (25 травня 2021 року)

«Я жив у Калуші, але родина моя з села, де я проводив багато часу. В дитинстві по мені значно більше було чутно, з якого я регіону. Але навчання мене позбавило вміння говорити так, як говорять у мене вдома, хоча певні рудименти лишилися. Я багато читав і свій мовний досвід формував на прочитаному настільки, що коли мені було років, мабуть, 13-14, у дитячому таборі мене попросили "говорити нормально", бо "ми ж не на уроці української мови". Говорив я тоді значно русифікованішою мовою, ніж оце зараз з вами, просто, щоб ви розуміли дорогу, яку ми проверстали з тих пір. Після Євромайдану змінилося багато речей. Це і більш дбайливе ставлення до свого літературного зразка і до свого домашнього зразка. І велика кількість суто соціолінгвістичних понять, які напрацювались, починаючи від самого слова "Майдан", яке в нашу мову так по-нормальному увійшло після Помаранчевої революції, закінчуючи такими словами, як "тітушки", "самооборона". Слово "волонтери" почало означати абсолютно не те, що воно означало раніше. Я пережив ті соціолінгвістичні зміни, які пережив соціум. Єдине, що змінилося в мені самому внаслідок цих змін – я почав спокійніше ставитися до індивідуального мовного стандарту. Тобто в мене з’явилося розуміння, що коли людина говорить українською мовою так, як вона говорить, – хай говорить. Мені самому багато вартувало зрозуміти, що срати я хотів на те, що мені говорять інші люди про мою вимову, про моє мовлення. І тоді я зрозумів, що, очевидно, мені так само не має бути справи до того, як інші люди послуговуються своїм мовленням. Тому, до речі, за останні роки я став противником орфоепії як шкільної дисципліни, як того, що взагалі вивчається в школі, не кажучи вже про винесення наголосів на ЗНО. Господи боже! Брат моєї дружини минулого року вступав в університет, і весь час, поки він готувався до вступу, у нього в кімнаті висіли роздруківки сотні складних випадків наголошення, і це все треба вивчити! Нахєра?!» — про те, як змінювалася особисто ваша мова синхронно з тим, що відбувалося в Україні і в українській мові? в інтерв'ю "Українській правді" Остап Українець: Твоя індивідуальна українська мова не має бути такою, як вимагає неіснуючий "золотий стандарт" (25 травня 2021 року)

«Багато чого змінив. Це ж не тільки запозичення, це ж і український словотвір підключився. Мова взяла свій словотвір і почала працювати так, як зробила б будь-яка мова – адаптувати чужі слова до наших морфологічних реалій. Наприклад, слово "ковідка". Це закінчення загалом доволі поширене, шкідники часто закінчуються на -ка, приміром, "ведмедка". Ця словоформа робить це слово менш лякаючим, якось одомашнює. Так саме зі словом "ковідіот". Але лексика – це не головне. Значно більший ефект від того, як люди призвичаїлися до так званої мови в мережі через те, що ми багато речей делегували онлайну. Відповідно люди більше звикли до онлайнового правопису і взагалі почали легше ставитися до будь-яких правил спілкування». — про те, як COVID-19 за півтора роки змінив мову, крім нових слів в інтерв'ю "Українській правді" Остап Українець: Твоя індивідуальна українська мова не має бути такою, як вимагає неіснуючий "золотий стандарт" (25 травня 2021 року)

« ». — про в інтерв'ю "Українській правді" Остап Українець: Твоя індивідуальна українська мова не має бути такою, як вимагає неіснуючий "золотий стандарт" (25 травня 2021 року)

«Комунікація в інтернеті – це володіння не словами, не граматикою, а певними сталими конструкціями. Двох-трьох десятків текстових реакцій за умови, що ти щоразу відповідаєш на запит коректною реакцією і влучаєш в правильні контексти, буде достатньо, щоб впевнено відчувати себе в соцмережах. Одна з таких реакцій, яка в топі при спілкуванні в інтернеті – "ви не маєте рації". Звичайно, можна сісти і зробити словник найчастіше вживаних конструкцій в інтернеті, але я цим ніколи не займався. Відколи я зрозумів, яка частина моєї пам’яті завалена, наприклад, російською попсою, яку я звідти нікуди вже не подіну, вона там назавжди, я просто багато речей свідомо перестав запам’ятовувати». — про те, скількома словами можна обійтися сьогодні, щоб вести спілкування в соцмережах в інтерв'ю "Українській правді" Остап Українець: Твоя індивідуальна українська мова не має бути такою, як вимагає неіснуючий "золотий стандарт" (25 травня 2021 року)

«Звичайно, те, що ми багато спілкуємося в інтернеті впливає на те, як ми спілкуємося в офлайні, особливо на те, як ми почали писати. Це, наприклад, стосується факультативного вживання розділових знаків або великої літери. У школярів це дуже видно. Як вони пишуть в мережі, так само пишуть і на уроках. Вважаю, що до цього потрібно ставитися без істерик. Чи буде проблемно, якщо, наприклад, люди перестануть вживати велику літеру? Ні, мова від цього абсолютно не постраждає. Свого часу всі літери в тексті були великими, а тоді перестали. Комусь стало гірше від цього? Та не стало. Так само як колись не було пробілів, а тоді з’явились. Можливо, одного дня вони знову зникнуть. Але знову ж, те, що мова рухається до спрощення, не означає, що це спрощення з нами назавжди і через кілька десятиліть ми всі будемо переписуватися виключно словами LOL, OMG і картинкою з пандою і гімном. Так, зараз емодзі стали просто зручним способом комунікації. Чи буде так завжди? Абсолютно точно, що не буде». — про те, як мова в інтернеті накладає відбиток на наше офлайн спілкування в інтерв'ю "Українській правді" Остап Українець: Твоя індивідуальна українська мова не має бути такою, як вимагає неіснуючий "золотий стандарт" (25 травня 2021 року)

«В офіційних промовах президентів ми не оцінюємо їхнє володіння мовою. Ми оцінюємо талант їхніх спічрайтерів. Але за тим, що людина говорить експромтом, можна робити висновок, в якому контексті ця людина загалом перебуває, як виглядає її світогляд. Тому що ми розуміємо, що людина, яка вживає фразу "факінг отрасль" на конференції айтішників, не має поняття, про що вона говорить в 95% випадків зі 100%. Я дуже хочу уникнути цього прикладу, але він такий, падлюко, промовистий. Порошенко прекрасний промовець, але мені страшенно нудно його слухати – це людина, котрій нічого сказати. Я дивився 4 чи 5 його виступів, це прекрасно поставлені промови, але якщо проаналізувати корпус, ми побачимо, що в них дуже мало нової інформації. Вони неінформативні, попри те, що добре поставлені. В той же час по Зеленському явно видно, що він часто говорить те, про що хоче говорити, вживає ті формулювання, які, скоріш за все, не йому написали, а просто вони йому спали на гадку в даний момент, і в нього це не виходить, бо він не відстрілює контексту. Він не розуміє, куди потрапив і це викликає дисонанс. Щоб робити висновки, потрібно брати мовний корпус і на ньому шукати якісь явища. Чи вони послідовні, чи людина системно так говорить, чи це один раз. Описка, наприклад, від помилки цим і відрізняється. Помилка системна, описка не системна. Так само обмовка не системна. Тому коли обмовляється Кличко дуже часто, взагалі коли обмовляються політики і мережа починає це розносити, в мене завжди дуже крива міна на це все, тому що явно, що це обмовка». — про в інтерв'ю "Українській правді" Остап Українець: Твоя індивідуальна українська мова не має бути такою, як вимагає неіснуючий "золотий стандарт" (25 травня 2021 року)

«Знаєте, Тімоті Снайдер зробив для мене абсолютно несподівану річ, ту саме, яку потім зробила пані Юлія Мендель, і я був цим шокований. Не маючи жодних корпусних даних, бо по секрету не існує проаналізованого корпусу текстів, який би давав підстави про це говорити, Снайдер каже: а може створити окремий стандарт російської мови в Україні. То саме, що я прийшов би до Інституту фізики і сказав: чуваки, а може давайте змінимо стандартне значення прискорення вільного падіння – g. Да, якщо одного дня цей фізичний параметр зміниться, ми будемо змушені це дослідити і його поміняти. Якщо одного дня ми глянемо в корпус російської мови в Україні і цей корпус нам зненацька покаже, що російська українська – це відмінна мова, тоді можна буде про щось говорити, починати дискусію про політичну доцільність. Наразі є одна стаття, яка аналізує один дуже невеликий корпус і ця стаття робить в принципі дуже очікувані висновки. В російській мові в Україні більше українізмів. Крапка. Це все чим вони відрізняються. Граматично – нуль різниці. Морфологічно – нуль різниці. Між окремими діалектами в Україні більше відмінностей ніж між російською в Україні і Росії. Про яку окрему мову випадає говорити в умовах, коли в нас взагалі немає вичерпного корпусу, який би давав можливість робити висновки? Я впевнений, що з позиції Тімоті Снайдера це виглядає як прикольний політичний акціонізм, але потрібно зрозуміти, що, по-перше, в філології воно так не робе, по-друге, в Україні так не робе». — про те, як ставитеся до ідеї історика Тімоті Снайдера, який пропонував перехопити ініціативу у Росії і створити стандарт російської мови в Україні, тобто власну версію російської в інтерв'ю "Українській правді" Остап Українець: Твоя індивідуальна українська мова не має бути такою, як вимагає неіснуючий "золотий стандарт" (25 травня 2021 року)