Успенська Любов Залманівна
Любов Залманівна Успенська (рос. Любовь Залмановна Успенская, до шлюбу Сіцкер; нар. 24 лютого 1954 року, Київ, Українська РСР, СРСР) — радянська, російська і американська співачка українського походження, виконавиця міських романсів і російського шансону. Багаторазова володарка премії «Шансон року».
Любов Успенська | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Могу включить свою песню на весь дом и слушать ее неделю. |
Мой дедушка родной ушел на войну, а до войны был директором фабрики народных инструментов. Он погиб, и бабушка в память о нем решила на мне отыграться. У меня братья были — они учились на кларнете играть. Двоюродная сестра — на скрипке. А я — на баяне. Баян — это было издевательство. |
Я уезжала в страну, где была хоть какая-то свобода слова. Я могла говорить и делать там, что захочу. Я искала свободы. Мне тяжело было здесь. Я понимала, что здесь народ дурят. Меня все это раздражало: партия, Ленин, Сталин. |
Я не расистка. Просто у меня с черными не складывалось никогда. |
Коли я казала в школі: «Я єврейка», - усі в класі сміялися. Я відчувала, як в Україні процвітає антисемітизм. Це було безкарно.[1] |
|||||
Когда я говорила в школе: «Я еврейка», — все в классе хихикали. Я чувствовала, как на Украине процветает антисемитизм. Это было безнаказанно. |
Все наше життя - кримінальне. І весь наш світ, і все наше оточення. Коли мені кажуть: той злодій і цей злодій, я відповідаю, що у нас всі злодії. А держава у нас - не злодій? Тільки вони в законі.[1] |
|||||
Вся наша жизнь — криминальная. И весь наш мир, и все наше окружение. Когда мне говорят: тот вор и этот вор, я отвечаю, что у нас все воры. А государство у нас — не вор? Только они в законе. |
Примітки
ред.