Франсуа Олланд

Франсуа́ Жера́р Жорж Ніколя Олла́нд (фр. François Gérard Georges Nicolas Hollande; нар. 12 серпня, 1954, Руан) — 24-ий Президент Франції (2012—2017).

Франсуа Олланд

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати Франсуа Олланда

	Порошенко з Путіним постійно підвищували голос один на одного. Російський президент був так рознервувався, що став погрожувати остаточно розчавити військо свого візаві. Це виказало, що російські війська на Сході України є. Путін спохопився та взяв себе в руки. — Про Мінські домовленості (2015), «Уроки влади».
	Plusieurs fois le ton monte entre Porochenko et Poutine, lequel s’énerve soudain et menace d’écraser purement et simplement les troupes de son interlocuteur. Ce qui revient à avouer la présence de ses forces à l’est de l’Ukraine. Il se reprend aussitôt.

	Звичайно, Володимир Путін намагається відновити свою зону впливу на територіях колишньої радянської імперії. Але більше не йдеться про протистояння між радикально протилежними суспільними системами. Мова про боротьбу національних інтересів. Глава РФ воліє бачити довкола своєї держави крижану смугу підкорених земель. Його тактика полягає в заохоченні до сутичок його друзів із його ворогами, щоб потім заморозити ці конфлікти. Сіра зона вже сформувалася на кордонах з Україною, Грузією, Молдовою, Азербайджаном. Ці країни незалежні, але послаблені. — «Уроки влади».
	Certes Vladimir Poutine cherche à rétablir la zone d’influence qui était celle de l’empire soviétique. Mais il ne s’agit plus d’un affrontement entre deux systèmes sociaux radicalement opposés. C’est une lutte d’intérêts nationaux. Poutine veut autour de son pays un glacis d’États soumis. Sa tactique consiste à encourager les conflits de ses amis avec ses adversaires, puis à les geler. Une zone grise s’établit alors à la frontière de l’Ukraine, de la Géorgie, de la Moldavie, de l’Azerbaïdjan.Ces États restent indépendants.

	Компроміси, що їх ухвалюють під гарячу руку, необхідні, але вони не вирішують суті проблеми: крихкий мир встановлюється, нав’язані росіянами реалії стають нормою. Війну вдається вповільнити, але домінування вкорінюється. Путін залякує, щоб зручніше вести переговори. Він не завойовує, а відкушує території, ковток за ковтком. — «Уроки влади».
	Autrement dit, les compromis passés à chaud sont nécessaires mais ils ne règlent pas les questions de fond : une paix fragile s’installe, le fait accompli imposé par les Russes devient progressivement la norme. On évite la guerre mais on pérennise la domination. Si Vladimir Poutine menace c’est pour mieux négocier. Il ne conquiert pas, il grignote.