Франс Ееміль Сіланпяя
Франс Ееміль Сілланпяя (фін. Frans Eemil Sillanpää, 16 вересня 1888 — 3 червня 1964) — фінський письменник. У 1939 році був удостоєний Нобелівської премії з літератури «за його глибоке розуміння селян своєї країни і вишукане мистецтво, з яким він зображував їх спосіб життя і їх зв'язок з природою».
| Франс Ееміль Сіланпяя | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Найбільш могутній з вас побажав — винен, наказав! — іменувати себе «товаришем», а оскільки він в той же час і найкривавіший, то в цьому, безсумнівно, виявилося його неабияке почуття гумору. Другий назвався фюрером, тобто вождем, а третій просто дуче. Що ж, Наполеон Бонапарт проголосив себе імператором, а ваше положення диктаторів і ваші амбіції жваво нагадують саме цю людину, яка у світовій історії являла собою найвидатніший приклад парадоксу[1]. — Про Сталіна, Гітлера і Муссоліні. |
Але є й інше — навіть у найважчі часи продовжують жити безсмертні творіння ваших великих — істинно великих! — співвітчизників, бо вони живуть на таких захмарних висотах, куди не дано піднестися жодному з ваших лиходіїв ні на якому досконалому пристрої, винайденому технічним генієм. Ніщо не може применшити значення творінь Данте, Гете, Толстого, Баха і Бетховена. Вони ніколи не потьмяніють, але в годину здобуття свободи засяють ще яскравіше[1]. |
Але перш за все і яскравіше всіх засяє те велике початкове Слово, що було принесено євреями, і Різдво, яке ми можемо безбоязно святкувати тут, на півночі, і ще в деяких інших місцях. Це вчення про велику безкорисливу любов, яке ви називаєте забобоном і над яким глузуєте. Але воно, як сказано, буде живим у всі дні до кінця віку — доки живе людство[1]. |
Примітки
ред.
