Франческо Баріллі

італійський актор, кінорежисер, сценарист і художник

Франческо Баріллі (н. 1943) — італійський кінорежисер, актор і сценарист.

Франческо Баріллі
італійський кінорежисер
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати Баріллі ред.

  •  

Вони не дозволяли мені знімати фільми, які я хотів. Після «Парфумів синьйори в чорному» роками мені пропонували сценарії, в яких хтось зрештою з'їдав когось іншого. (сміється) Це був кошмар: були історії, дія яких розгорталася в середньовіччі, також були політичні фільми жахів, у яких комуністи їли фашистів і навпаки… (сміється) — Франческо Баріллі про період між 1974 і 1978 рокам[1]

 

They wouldn’t let me make the films I wanted to. After Il profumo della signora in nero, for years I’ve been offered scripts in which somebody ended up eating someone else. (laughs) It was a nightmare: there were stories set in the Middle Ages, others were political horror movies in which Commies ate Fascists and vice versa … (laughs)

  •  

На зйомках «Пансіону страху» у нас часто виникали такі суперечки, тому що мені казали: „Ми не будемо знімати цю сцену, бо її немає в сценарії!“ Я навіть не слухав. Я просто ставив камеру і знімав. І я змонтував фільм так, як хотів. — Франческо Баріллі про фільм «Пансіон страху» в інтерв'ю кінокритику Роберто Курті[2]

 

On the set of Pensione Paura we often had these arguments, because I was being told: ‘We’re not going to shoot this scene, as it’s not in the script!’ I didn’t even listen. I just placed the camera and shot it. And I edited the film the way I wanted to.

  •  

Я винайшов це на знімальному майданчику... Актор був справжнім лихварем, який жив у Манціані, де ми знімалися. Я бачив, як він робить ці трюки з монетою під час обідньої перерви, тож сказав йому: «Одягайся священиком і йди зі мною». — Франческо Баріллі про роль Луїджі Де Сантіса у фільмі «Пансіон страху»[3]

 

I invented that thing on the set... The actor was a real- life usurer who lived in Manziana, where we were shooting. I saw him doing those tricks with a coin during lunch break, so I told him: ‘Get yourself dressed as a priest and come with me.’

Примітки ред.

  1. Curti, 2017, p. 196
  2. Curti, 2017, p. 198
  3. Curti, 2017, p. 200

Джерела ред.