Шеймас Джастін Гіні (англ. Seamus Justin Heaney, 13 квітня 1939 — 30 серпня 2013) — ірландський письменник, поет, перекладач та викладач. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1995 рік «за твори ліричної краси й етичної глибини, що підносять щоденні дива та оживляють минуле»[1].

Шеймас Гіні
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати ред.

  •  

Будь певен — мій паспорт зелений.
Ні склянки не випито нами
на честь королів[2].

 

Be advised my passport’s green.
No glass of ours was ever raised
to toast the Queen.

  •  

Між пальцями трьома таїться
Перо моє, немов рушниця.

А під вікном моїм лопата-зуб скрегоче:
Ґрунт кам’янистий піддається неохоче.
Там батько мій копає[3]. — «Копання», пер. О. Мокровольський.

  •  

Я змалку тягся до усіх криниць,
Колодязів, де є відро і корба,
Де небо впіймане, бо впало ниць,
Де цвіль, де мох, що тихо воду сьорба[3]. — «Мій особистий гелікон», пер. О. Мокровольський.

  •  

Це наче бути маленьким пагорбом біля підніжжя гірського пасма. Ти сподіваєшся колись дорости до нього. Це надзвичайно[3]. — Про присудження йому Нобелівської нагороди.

  •  

Обійшов її, сажень за сажнем,
продираючись крізь комиші, трави,
першопрохідське проклав право
по старицях, орних ділянках,
визбирав камінці по ріллі
й склав межовий знак малий.
Канави розчистив, насадив живоплоти;
вставав на світанку
до роботи[3]. — «Земля», пер. О. Мокровольський.

Примітки ред.