Мушкетик Юрій Михайлович

	Мушкетик Юрій Михайлович
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій Миха́йлович Мушке́тик (21 березня 1929, Вертіївка, нині Ніжинського району Чернігівської області — 6 червня 2019, Київ^[1]) — український письменник, Герой України.

Цитати

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Б

Брак бажань — найкращий засіб проти страху.

Братам не варто рахуватися, хто кому приніс більший дарунок на храмове свято.

В

Відповідальність людини росте відповідно до її возвеличення.

Влада — це вогонь, яким можна спопелити інших і який пече власну руку.

Все під сонцем минуще, тільки влада лишається вічно молодою.

Д

Декому здається: найважче — допастися до булави, і мало хто розуміє, як важко ту булаву втримати.

К

Коли тебе штовхають у калюжу, найкращий спосіб не стати посміховиськом — потягнути за собою нападника.

Л

Людина таке створіння, що виправдається перед усіма судами світу.

Н

Навіть найкраща коханка не подарує того, що дарує муза.

Нас найдужче вабить та тривожить те, що не збулося.

Націю творять сукупно всі, навіть великі лиходії.

Не ми обираємо путь, нас ставить на неї Бог.

П

Пізно заощаджувати, коли вже проглядаєш дно.

Причина страху смерті криється не в ній, а в тому, хто помирає.

Пущене поміж люди слово проростає швидше, ніж будь-яке насіння.

С

Світ гарний, і сотворений нам на втіху, тільки треба вміти брати його в душу.

Своєю правдою чужу макітру не наллєш.

Серед людських справ немає хисткішого і скороминулішого, ніж могутність, що опирається на силу іншого.

Силою криницю копать — води не пити.

Смерть ми бачимо лише перед собою, а вона ж, значною частиною, — вже позаду.

Т

Ті, що йдуть на нашу землю з мечем, не думають про справедливість.

У

У мудреця багатство відіграє службову роль, а в дурня — панівну.

Х

	Хоробрість не завжди мудра, а мудрість не завжди хоробра. — «Смерть Сократа»
	Ця цитата була обрана цитатою дня 21 березня 2016 року.

Щ

Щоб шукати істину, треба спочатку мати тихий куточок. — «Смерть Сократа»

Я

Я з часом каявся і зараз каюсь в тому, що на той час майже все розумів про радянську владу, але ж того останнього кроку не ступив, який ступили знайомий мені добре Світличний і Стус... Я їх друкував під псевдонімами, коли їх уже ніде не друкували. Всі знайомі говорили, що мені за це тюрма буде. Про роботу в журналі «Дніпро» я написав спогади, коли помру, їх надрукують. Там знайдете і мої думки про те, хто був стукачем, сексотом, а дехто ще живий^[2]...

Якщо дуже довго думати, ворог встигне відрубати думки разом із головою.

Історія – гіркіша за полин (промова) (1996)

Історія кожного народу крута й терпка, одначе наша – гіркіша за полин. Може, через те на сторінках наших історичних романів та повістей не гуляють веселі мушкетери й рідко віддають в офіру свої життя прекрасним обраницям безпечні лицарі, подібні до Айвенго^[3].
— З виступу після вручення премії Міжнародної фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів 1996 року

Ми важко добуваємося до свого коріння, ми ще й сьогодні не заглянули в душу нашого предка, не розгледіли його істинного обличчя в тумані історії. Наша історична свідомість деформована, пам’ять – приспана, приснула, а в більшості населення спить летаргічним сном. Коли, хто і як її розбудить? І чи розбудить? І хто він, наш предок, чи як кажуть літописці – автецесор? Який він^[3]?

Ми тільки сьогодні дочитуємося, що все населення України було майже всуціль грамотне, грамоту знали навіть жінки, що й при запорозьких монастирях та паланках функціонували школи, в той час як у Московії шкіл і друкарень не було й з попереписуваних від руки неграмотними дячками євангелій попи читали таке, чого не розуміли не тільки миряни, а й вони самі^[3].

Цитати про Юрія Мушкетика

	У Києві ще до Павла Загребельного успішно розробляє історичні перелоги Юрій Мушкетик. Власне, він як письменник і починав свою творчість із історичної теми, випустивши в 1954 році роман «Семен Палій», а в 1958 році вийшов роман «Гайдамаки». Дуже високо критика й читачі оцінили його зрілі, повні роздумів про долю України романи «Яса», «Гетьманський скарб» та «На брата брат»^[4]. — З лекції «Історична романістика та національна свідомість» (1995)
	— Роман Федорів