Ярослава Джонсон

Яросла́ва Зелі́нська-Джо́нсон (англ. Jaroslawa Johnson) — президент та головний виконавчий директор «Western NIS Enterprise Fund» (WNISEF). Юристка, мільйонерка. Одна з провідних юристів у корпоративному, банківсько-фінансовому та енергетичному секторах України. Авторка кулінарної книжки «Спадщина чотирьох господинь».

Ярослава Джонсон

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• «Можу однозначно сказати, що Чернівці мають потенціал, особливо історичні місця. Тут можна розвинути туризм, оскільки в місті є багато готелів, красивих кафе і ресторанів. Це все можна обіграти для туристів. А також привернути увагу до мультикультурності міста і великої кількості різних виробництв. Чернівці мають серйозні причини для того, щоб зацікавити людей. Необхідно лише мати стратегію. Ті міста, у яких вона є і які працюють задля досягнення мети, процвітають. Наприклад, Львів виробив свою стратегію, відновив центр міста, а зараз — область. Також широко розвивається Вінниця. А все завдяки тому, що стратегія міста — притягати сильних іноземних інвесторів. Вони відремонтували та очистили міський простір. Тому іноземні інвестори хочуть приїжджати туди. Місто стало цікавим для них. Це має зробити кожен обласний центр. За допомогою політичних рішень та органів влади, які повинні знати, як відбудувати місто. Й очевидно, що до цього всього мають бути причетні громадяни. Адже без їхньої підтримки місто не може існувати».
• «Якщо ви хочете притягнути іноземних інвесторів та бізнесменів, необхідно мати сполучення. Ніхто не буде чекати. Бізнесмен, який приїжджає на годинку-дві, щоб подивитися на місто та провести зустріч, хоче того ж дня повернутися».
• «Я працюю дуже багато, зазвичай по 10 годин на день. Проте я дуже мало сплю — 4-5 годин. Мене часто запитують, як я так можу. На що відповідаю, що з дитинства такою була. Мені дуже подобалося прокидатися вранці. Навіть коли працювала юристкою, то все любила приходити на роботу першою. Адже тоді не лунали дзвінки та були вимкнуті комп'ютери. О 9 ранку я могла виконати всю денну норму роботи. Оскільки ще люблю займатися й усіма іншими справами, зранку мені було найлегше це робити».
• «…я все своє життя люблю їсти та готувати. Моя любов до цього була витворена моєю бабусею, двома тітками та мамою. Коли ми емігрували до Америки, нас було дуже багато — родина з 11 людей. Усі жили разом. Я часто могла спостерігати за процесом, коли чотири господині готували на кухні. Саме про це і книга „Спадщина чотирьох господинь“. Про ті перші десять років в Америці, тих чотирьох господинь, які навчили мене української кухні і любові до України. Все те, що вони варили там, назавжди залишилося у моїй пам'яті. З того часу і до сьогодні я цікавлюся кулінарією».
• «Кухня дає мені креативне задоволення, це відпочинок. Я ніколи не знала страви, яка мені не подобається. Я дуже люблю гречку та буряки. І це тих два складники, які в Америці важко знайти. Коли лечу в Америку, то маю заїхати в „Ашан“, щоб купити 20 кг гречки».
• Для того, щоб досягти успіху, треба мати мету та бізнес-план. Жодна діяльність не розпочнеться без нього. Кожен має знати, чого він хоче. Бо зазвичай нам усім дуже важко сфокусувати себе на чомусь одному".
• «Я йшла туди, де мені відчиняли двері. А коли щось зачинялося, то я йшла далі».
• Я порадила б вашій генерації бути більш гнучкими, навчитися критично мислити, знати, як обирати та робити дослідження. Скоро це стане значно важливішим, аніж факти. Наразі багато університетів та шкіл думають, що дітям важливо знати лише факти. Але ж вони є релевантними. Кожному з вас треба зараз думати, як той факт застосувати до тієї технічної або професійної сфери".
• «Щоб бути успішним, ваша генерація повинна вчитися та змінювати себе».
• «Я дотримуюся думки, що гендерна рівність є обов'язковою для кожного суспільства. Як інтелігентна держава не може використовувати більше, ніж половину свого населення? Жінок в Україні, як і в Америці, більше. У Штатах вони ще борються за гендерну рівність. І треба боротися задля того, щоб держава процвітала».
• «Мені подобається вчитися з прикладу людей. Є багато книжок, які варто прочитати кожному. Я дуже люблю новели, романи і біографії. Це може бути американський президент Джон Кеннеді або ж Тарас Шевченко. Вони прожили життя та пройшли через багато життєвих тривог, яких я не мала. Люди, біографії яких я читаю, не народилися багатими. Вони самі збудували власну кар'єру… А кожна невдача є лекцією на майбутнє».
• «Торт на діаспорі більше значить, ніж в Україні. В Україні торти є частиною західної кулінарії, зокрема львівської. Моя мама в Україні тортів не пекла, тільки дріжджове тісто. Але як ми поїхали у Америку, там більшість емігрантів була з Західної України, де торти були надзвичайно показовими про здібності у кондитерстві. Моя тітка Марія була королевою тортів. Для неї це було мистецтво. Мій улюблений — маковий торт, він легкий, гарно виглядає — а я теж люблю мистецтво у кулінарії і тому намагаюсь готувати не тільки смачне, а щоб ще й красиве. Я хотіла навчитись усім кондитерським виробам, яких навіть моя мама і тітка не знали, а ті, що вони робили — піднести на ще вищий рівень».
• «Дотепер моя родина святкує усі українські свята у Америці, на Великдень робимо великодній кошик, ідемо до церкви. Коли у Америці вийшла моя книга, мені казали: мій син одружився з американкою, вона не знає, як варити український борщ або традиційні страви різдвяні, чи великодній кошик як готувати, я не можу цього всього переказати, то книга допомагає показати як це має виглядати».
• «Коли у 1992 році американці та європейці почали працювати в Україні, ми усі дуже наївно на це дивились. Ми думали, що прийдемо з нашими добрими порадами, ви їх вислухаєте і все зробите. Це було наївно — розказувати що робити, бо треба, щоб ви були до цього готові. Спочатку має менталітет скластись. Останні вибори показали, що демократичний процес працює. Вибори ці були одні з найчесніших в Україні. Люди мали волевиявлення, добре чи ні, з часом побачимо. Ви мусите бути активними громадянами, якщо будете пасивними, хтось інший за вас все зробить».