Sasha Boole
Олександр Буліч (нар. 21 березня 1989, Житомир, Україна) — відоміший під сценічним ім'ям як Саша Буль, український співак, композитор та письменник, автор пісень у жанрі кантрі та інді-фолк, ведучий подкастів, а також український військовослужбовець, капітан Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
| Саша Буль | |
.jpg)
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред.Війна просто дуже класно підсвічує все. Це такий прожектор: от був темний закуток, який ти в сутінках міг роздивитися і бачив його загальні риси. А тут раз – і ти бачиш усі деталі і ти розумієш, що в тому закутку, виявляється, якесь сміття лежить; а там стіна облуплена, а там – навпаки якийсь цінний артефакт. Таке саме відбулось із людьми; я дуже переглянув своє коло спілкування і оточення[1] . |
Донат – це не ви зробили послугу військовим. Донат – це вимушена потреба. Це ви зробили, насамперед, послугу самим собі[1]. |
Ми можемо довго сратися, обзивати один одного зелебобами і порохоботами, сратися через питання ковіда, казати, що ті антиваксери, а ті – зазомбовані дебіли, яким чіпи вживили… Ми можемо довго сратися про Схід і Захід, але потім, коли припече, ми – раз, як мурахи, зібралися – і російські колони палали від Сумщини і до Чорного моря[1]… |
Мій улюблений письменник – класик американської літератури Кормак Маккарті, чиї твори буквально стали підвалинами мого світогляду, системи цінностей, сформували мої моральну та естетичну системи координат, колись написав: You never know what worse luck your bad luck has saved you from (Ніколи не знаєш, від якої гіршої біди тебе врятувало твоє невезіння). Тож коли диявол спокушає мене жалкувати над чимось, чого не змінити, я завжди згадую цю фразу[1]. |
Тепер відчуття людини, яка на війні, я зможу передати набагато гостріше, тому що я це прожив на власній шкурі – і мушу визнати, що кінематограф і література насправді формують у нас досить хибне уявлення про війну[1]. |
Якщо ж говорити про якийсь метафізичний формат нашої боротьби, то ми вже залишили величезний слід в історії. Ми вже змінили хід подій історично. Ми ж розуміємо – і зараз про це говорять відкрито – що на початку повномасштабного вторгнення Україні давали абсолютно мало шансів, дуже короткі терміни, впродовж яких ми протримаємось. Але, бачите, сталося інакше. І це виключно заслуга того, як ми, наче мурашки, вміємо діяти[1]. |
Я не знаю, як склалося б моє життя, якби я не пішов до війська. І ніхто знати не може. Тоді я зробив такий вибір, бо так треба було[1]. |
Я пішов до війська, в тому числі, для того, щоб, не дай бог, Україні не довелося формувати дитячий фронт. Але ідіоти з медіа, які не знають, який новий зворот вигадати, іноді до абсурду все доводять і вигадують дитячі фронти, гумористичні фронти. Я ще чув гумористичний контрнаступ – це взагалі просто блискуче[1]… |
Примітки
ред.
