Іван Мазепа

український військовий, політичний і державний діяч, гетьман Війська Запорозького, національний герой України

Іван Мазепа (пол. Jan Mazepa, рос. Иван Мазепа; 1639–1709) — український державний діяч, гетьман Лівобережної України (1687–1704), гетьман Війська Запорізького обох берегів Дніпра (1704–1709).

Іван Мазепа
Portret Mazepa.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЦитатиРедагувати

  • Все гине там, де володар не є готовий кожної хвилини захищати свою владу, як лев, як вовк, як собака.[1]
  • Від поляків добра не чекати. Договору вічного миру вони досі не потвердили і не вписали в конституцію,— говорять, що склав його король, не Річ Посполита; багато Божих церков обернули на унію; минулого року головну соборну церкву у Львові відняли у православних і віддали уніятам. З поляками треба вестися обережно; хронікарі пишуть: як світ світом, так поляк русинові не буде братом — і досі вони показують це цілком явно. (1701)[2]
  • Наша гетьманська влада гідна такої пошани, щоб ви, менші, нас не вчили і не картали, але з самого послуху чинили те, що вам чинити велять і наказують. (до запорізьких козаків)[3]
  • Низове військо не на тому поклало свої основи, щоб мало шкодити християнам або своїй батьківщині, але на те звило там гніздо собі, щоб полем і морем воювати бусурменів і руйнувати їх поганські оселі.[4]
  • Я кличу всемогутнього Бога у свідки і заприсягаюся, що не заради високих почестей, не задля багатства або яких інших цілей, а для вас усіх, що є під моєю владою, задля жінок і дітей ваших, для добра матері нашої, бідної України, для користі всього народу українського, для піднесення його прав і вольностей хочу я за допомогою Бога так чинити, щоб ви з жінками вашими і отчизна не загинули ні під москалями, ні під шведами.[5]

З Унівесалу 28 липня 1692р.Редагувати

 
Універсал Мазепи
  •  

Усьому народові буває пожиточно й корисно тоді, коли всякого чину люди, не слухаючи жодних бунтівливих зваб та заколотних оман, тримаються постійно одного свого старшого, віддають йому щиро своє послушенство і неодмінно дотримуються існуючих порядків[6].

  •  

Названі й неназвані особи, котрі бігали за владою, не тільки самі на собі и на помічниках своїх пізнали нещастя й занепад, але за той їхній учинок немало потерпіла й Вітчизна — Україна[6].

  •  

Щоб ми зважили на свою цілість і в майбутньому житті, отож повинні запобігати тому, щоб вас ворожа омана та зваба не привели до розорення і викорінення[6].

З Листа до московських царів від 9 грудня 1692 р.Редагувати

  •  

Є народне прислів’я, що тонучий і бритви хопиться, і часто те бувало, що люди з відчаю до неподобних удавалися речей[7].

  •  

Я знаю, що годі вступати в раду тому, кого не покликали[7].

З вірша «Всі покою щиро прагнуть»Редагувати

  •  

Всі покою щиро прагнуть,
А не в один гуж тягнуть;
Той направо, той наліво,
А всі браття, тото диво[7]!

  •  

Од незгоди всі пропали,
Самі себе звоювали[7].

  •  

Жалься, Боже, України,
Що не вкупі має сини[7]!

  • Ей, братица, пора знати,
Ліпше було не родитись,
Аніж в таких бідах жити.
Самопали набувайте,
Острих шабель добувайте,
А за волю, хоч умріте,
І вольності бороніте.
Нехай вічна буде слава -
Же през шаблю маєм права[7]!

Вислови І. Мазепи, подані в листі П. Орлика до Стефана Яворського, 20-ті рр. XVIII ст.Редагувати

  •  

«Чи ж можливе діло, залишити живе, шукати мертвого і, відпливши від одного берега, другого не досягти?[8]»

  •  

«Небезпечно буде, не кінчаючи однієї війни з ворогом, другу починати внутрішню»[8].

  •  

«Коли б Богу так вірно і дбало служив, то діждав би найбільшого мздовоздаяння, а тут, хоч би в ангела перетворився, не міг би службою [Москві] та вірністю моєю жодної дістати подяки»[9].

Інші цитатиРедагувати

  •  

Коли мене любиш, не забувай же, коли не любиш, не споминай же[8]. — З листа до Мотрони Кочубеївни

  • През незгоду усі пропали,
Самі себе звоєвали.
  • Всі покою щиро прагнуть,
А не в один гуж тягнуть…
  • Жалься, Боже, з України,
Що не вкупі має сини!
  • Годі вступати в раду тому, кого не покликали.
  • Та й що ж то за народ, коли про свою користь не дбає і очевидній небезпеці не запобігає?
  • Що не всім нам пановати,
Не всім дано всеє знати
І речами керовати.
  • Не маш любви, не маш згоди.
  • Часто те бувало, що люди із відчаю до неподобних удавалися речей.

Про МазепуРедагувати

 
Укрїнсько-шведські воєнно-політичні союзи (марка)
  • Всі ми за душу Хмельницького Богдана Бога молимо,— за те, що він визволив Україну з польського ярма, а твою душу і кості діти наші проклинатимуть, якщо ти після себе залишиш козаків у такій неволі!.. (слова старшини Мазепі стосовно московського панування)[10]
  •  

Мазепа програв — і тому його оголосили «зрадником». Якби він виграв — ніхто з нього зрадника б не робив. Так, як ніхто не вважав зрадником Джорджа Вашинґтона, який разом з однодумцями «зрадив» бритійській короні, відірвав бритійські ж землі від Англії і створив Сполучені Штати Америки. Так, як ніхто не вважає зрадником Симона Болівара, що «зрадив» іспанській короні й започаткував рух до незалежності іспанських же земель у Південній та Центральній Америці.[11]«Іван Мазепа і Росія».

  Ярослав Дашкевич
  •  

Про Івана Мазепу не скажеш краще за сказане в енцикло­педії «Києво-Могилянська Академія в іменах»: «1703-04 рр. на його кошти (200 000 золотих) збудовано камінний навчальний корпус, ві­домий сьогодні як «Мазепин», та Богоявленський собор Братського монастиря, КМА отримувала нові маєтності й щороку 1000 золотих на стипендії студентам, «всякому з малоросійських дітей хотячому вчитись», він поповнював бібліотеку «різними манускриптами», від­відував лекції і студентські диспути, «виголошував промови мовою Тита Лівія і Ціцерона»[12].
«Енергія культури» (лекція) (2004)

  Дмитро Павличко

ПриміткиРедагувати

  1. Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 210
  2. Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 210
  3. Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 214
  4. Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 214
  5. Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 218
  6. а б в Мудрість, 2019, с. 259
  7. а б в г д е Мудрість, 2019, с. 260
  8. а б в Мудрість, 2019, с. 261
  9. Мудрість, 2019, с. 262
  10. Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 216
  11. Дашкевич Я. Іван Мазепа і Росія // Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури / 2-е вид., виправл. й доповн. — Львів: Львівське відділення ІУАД ім. М. С. Грушевського НАНУ / Літературна агенція «Піраміда», 2007. — С. 204. — ISBN 978-966-441-031-8
  12. Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Дмитро Павличко

ДжерелаРедагувати