Іван Мазепа
Іван Мазепа (пол. Jan Mazepa, рос. Иван Мазепа; 1639–1709) — український державний діяч, гетьман Лівобережної України (1687–1704), гетьман Війська Запорізького обох берегів Дніпра (1704–1709).
Іван Мазепа | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.- Все гине там, де володар не є готовий кожної хвилини захищати свою владу, як лев, як вовк, як собака.[1]
- Від поляків добра не чекати. Договору вічного миру вони досі не потвердили і не вписали в конституцію,— говорять, що склав його король, не Річ Посполита; багато Божих церков обернули на унію; минулого року головну соборну церкву у Львові відняли у православних і віддали уніятам. З поляками треба вестися обережно; хронікарі пишуть: як світ світом, так поляк русинові не буде братом — і досі вони показують це цілком явно. (1701)[2]
- Наша гетьманська влада гідна такої пошани, щоб ви, менші, нас не вчили і не картали, але з самого послуху чинили те, що вам чинити велять і наказують. (до запорізьких козаків)[3]
- Низове військо не на тому поклало свої основи, щоб мало шкодити християнам або своїй батьківщині, але на те звило там гніздо собі, щоб полем і морем воювати бусурменів і руйнувати їх поганські оселі.[4]
- Я кличу всемогутнього Бога у свідки і заприсягаюся, що не заради високих почестей, не задля багатства або яких інших цілей, а для вас усіх, що є під моєю владою, задля жінок і дітей ваших, для добра матері нашої, бідної України, для користі всього народу українського, для піднесення його прав і вольностей хочу я за допомогою Бога так чинити, щоб ви з жінками вашими і отчизна не загинули ні під москалями, ні під шведами.[5]
З Унівесалу 28 липня 1692р.
ред.Усьому народові буває пожиточно й корисно тоді, коли всякого чину люди, не слухаючи жодних бунтівливих зваб та заколотних оман, тримаються постійно одного свого старшого, віддають йому щиро своє послушенство і неодмінно дотримуються існуючих порядків[6]. |
Щоб ми зважили на свою цілість і в майбутньому житті, отож повинні запобігати тому, щоб вас ворожа омана та зваба не привели до розорення і викорінення[6]. |
З Листа до московських царів від 9 грудня 1692 р.
ред.Є народне прислів’я, що тонучий і бритви хопиться, і часто те бувало, що люди з відчаю до неподобних удавалися речей[7]. |
Я знаю, що годі вступати в раду тому, кого не покликали[7]. |
З вірша «Всі покою щиро прагнуть»
ред.Всі покою щиро прагнуть, |
Од незгоди всі пропали, |
Жалься, Боже, України, |
- Ей, братица, пора знати,
- Ліпше було не родитись,
- Аніж в таких бідах жити.
- Самопали набувайте,
- Острих шабель добувайте,
- А за волю, хоч умріте,
- І вольності бороніте.
- Нехай вічна буде слава -
- Же през шаблю маєм права[7]!
Вислови І. Мазепи, подані в листі П. Орлика до Стефана Яворського, 20-ті рр. XVIII ст.
ред.«Чи ж можливе діло, залишити живе, шукати мертвого і, відпливши від одного берега, другого не досягти?[8]» |
«Небезпечно буде, не кінчаючи однієї війни з ворогом, другу починати внутрішню»[8]. |
«Коли б Богу так вірно і дбало служив, то діждав би найбільшого мздовоздаяння, а тут, хоч би в ангела перетворився, не міг би службою [Москві] та вірністю моєю жодної дістати подяки»[9]. |
Інші цитати
ред.Коли мене любиш, не забувай же, коли не любиш, не споминай же[8]. — З листа до Мотрони Кочубеївни |
- През незгоду усі пропали,
- Самі себе звоєвали.
- Всі покою щиро прагнуть,
- А не в один гуж тягнуть…
- Жалься, Боже, з України,
- Що не вкупі має сини!
- Годі вступати в раду тому, кого не покликали.
- Та й що ж то за народ, коли про свою користь не дбає і очевидній небезпеці не запобігає?
- Що не всім нам пановати,
- Не всім дано всеє знати
- І речами керовати.
- Не маш любви, не маш згоди.
- Часто те бувало, що люди із відчаю до неподобних удавалися речей.
Про Мазепу
ред.- Всі ми за душу Хмельницького Богдана Бога молимо,— за те, що він визволив Україну з польського ярма, а твою душу і кості діти наші проклинатимуть, якщо ти після себе залишиш козаків у такій неволі!.. (слова старшини Мазепі стосовно московського панування)[10]
Мазепа програв — і тому його оголосили «зрадником». Якби він виграв — ніхто з нього зрадника б не робив. Так, як ніхто не вважав зрадником Джорджа Вашинґтона, який разом з однодумцями «зрадив» британській короні, відірвав британські ж землі від Англії і створив Сполучені Штати Америки. Так, як ніхто не вважає зрадником Симона Болівара, що «зрадив» іспанській короні й започаткував рух до незалежності іспанських же земель у Південній та Центральній Америці.[11] — «Іван Мазепа і Росія». |
|||||
— Ярослав Дашкевич |
Про Івана Мазепу не скажеш краще за сказане в енциклопедії «Києво-Могилянська Академія в іменах»: «1703-04 рр. на його кошти (200 000 золотих) збудовано камінний навчальний корпус, відомий сьогодні як «Мазепин», та Богоявленський собор Братського монастиря, КМА отримувала нові маєтності й щороку 1000 золотих на стипендії студентам, «всякому з малоросійських дітей хотячому вчитись», він поповнював бібліотеку «різними манускриптами», відвідував лекції і студентські диспути, «виголошував промови мовою Тита Лівія і Ціцерона»[12]. |
|||||
— Дмитро Павличко |
Вселенський патріархат заговорив про анафему Мазепі, тому що вона накладена на Мазепу суто з політичних мотивів. Тому що він боровся за незалежну українську державу. Щоб він не боровся – на нього наклали анафему[13]. |
|||||
— Патріарх Філарет |
Примітки
ред.- ↑ Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 210
- ↑ Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 210
- ↑ Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 214
- ↑ Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 214
- ↑ Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 218
- ↑ а б в Мудрість, 2019, с. 259
- ↑ а б в г д е Мудрість, 2019, с. 260
- ↑ а б в Мудрість, 2019, с. 261
- ↑ Мудрість, 2019, с. 262
- ↑ Крип'якевич І. П. Історія України. — Львів: Світ, 1990. — С. 216
- ↑ Дашкевич Я. Іван Мазепа і Росія // Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури / 2-е вид., виправл. й доповн. — Львів: Львівське відділення ІУАД ім. М. С. Грушевського НАНУ / Літературна агенція «Піраміда», 2007. — С. 204. — ISBN 978-966-441-031-8
- ↑ Промови лауреатів премії Фундації Антоновичів Дмитро Павличко
- ↑ Голос Америки
Джерела
ред.- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001
- Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7