Ізборники

Ізбо́рники 1073 та 1076 років — пам'ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава. Одні з найдавніших писемних пам'яток давньослов'янської й давньоруської мови на теренах України. В Ізборниках зафіксовані типові риси української мови^[1], а післямови дяка Івана до Ізборників є пам'ятками української мови^[2].

Вікіпедія

Дивіться у Вікіпедії:

Ізборники Святослава

Цитати з Ізборника 1076 року

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Б

Багато приязних лицемір'ям вельми відомим людям капость чинять^[3].

Блаженний добродійністю той, хто безпорочно за золотом не йде. Хто б то не був, хвалімо його, бо дивно вчинив серед людей своїх^[4].

Будь понижений головою, а високий розумом, очі маючи на землі, а вміння — в небі^[5].

В

Відводь свої очі від гарної жінки і не бажай чужої доброти, бо в жіночій доброті багато хто заблудив, і дружба від неї, як вогонь, розгоряється^[6].

Від вуст безрозумного відкинута буде істина, бо не вістить її вчасно^[7].

Відкидайся, ласкавцю, улесливих слів, як і воронів, бо видовбати очі вміють^[3].

Вустами своїми солодить ворог, а серцем своїм радитиме кинути тебе в рів. Очима своїми просльозиться ворог, а як віднайде пригожий час. то не насититься в прірві^[4].

Г

Ганьба батьку, коли не карає народженого від нього^[7].

Годі в пеклі шукати поживу^[8].

Д

Дочка на втіху буде: мудра дочка шанує чоловіка свого, батька, а чоловіка посоромить дерзотна, і від обох прийме безчестя^[7].

З

За друга розверсти вуста не соромся, бо є тут співмірність^[7].

Збагни суєту віку цього, бо швидко падає плоть наша і вдень, бо ростемо, а на ранок гниємо^[5].

З дерзотним не ходи на шлях, хай не пристане до тебе те, що той учинить по силі своїй, бо в безум'ї його погинеш^[6].

Злий морок для людини — брехня і в вустах непокараних завжди буде^[7].

З мовчазних мудрі бувають, а є такі, що мовчать, бо не знають, що сказати^[7].

З мудрими радься і з розумними хай буде розмисел твій, а всі повісті твої — в законі Вишнього^[6].

І

І зло приймається і бережеться — лихіше диявола з'явиться, гублячи тебе^[5].

К

Коли багатий спокуситься, багатьох заступників матиме, і ті словами мовленими виправдають його. Коли ж спокуситься убогий, то накидаються на нього і заперечують його розум і не дадуть йому місця^[3].

Коли багато їжі, наруга пересичення в тому корениться — до журби доведе пересичення, бо багато померло від такого. Поминайте, і хай прикладеться це до життя^[8].

Коли безбожний муж сміхом підійме голос, то мудрий ледве всміхнеться^[4].

Коли в добрі буде муж, то вороги його в печалі будуть^[4].

Коли вельми великим сподобився ти бути від Бога, то добром лише ще більше маєш віддати^[5].

Коли весело ступаєш сходами від князя, відходячи, створи, щоб і з твого дому скорбними не відходили^[5].

Красна є милостиня в час скорботи, так само, як дощові хмари в часи бездощів'я^[8].

Л

Ліпше один, аніж тисячі, і ліпше померти без дітей, аніж мати чада невірні. Від одного розумного заселиться град, а рід беззаконних його спустошить. Багато такого бачить око моє^[8].

Ліпше хай людина ховає буйність свою, аніж ховала б мудрість свою^[6].

Лукаве око заздрóсне щодо хліба і скудне на трапезі своїй^[3].

М

Маєточок світу цього ріці подібний, відповідно, звідси спливає вниз і знову згори приходить^[5].

Масти душу свою веселощами і втішай серце своє, а печаль далеко відкинеш від себе. Відтак швидко не постарієш^[8].

Мед та жінки розчиняють розуміння, а хто ліпиться до любодійців, дерзотним буде^[8].

Мзда і дари осліплюють очі мудрих — хоч дивляться, але не бачать^[7].

Милостиня не у великім та численнім чи малім даянні лежить, але по силі якщо даєш і чи від усього серця. Таку-то милостиню і ти прийми невідмовно і повісь її на своїй шиї — хай буде з тобою завжди навік-віки^[5].

Мудра людина в усьому вгодить і в дні гріха ухилиться від гріхотворення. Кожен розумний пізнає мудрість^[8].

Мудра людина промовчить до часу, а хто багато говорить, огуджений буде і зневажений^[7].

Мудре слово, коли почує розумний, похвалить його і до нього прикладеться^[4].

Н

Над мертвим плачуть, бо відходить зі світу, і безумного оплакують, бо відійшов од нього розум^[7].

Над час себе не став, з міцнішими за себе і з багатшими не май стосунку. Бо коли поєднається горнець із котлом, то поб'ється і розсиплеться^[4].

Не бажаю веселитися в світі цьому, адже всі веселощі світу плачем закінчуються^[5].

Не давай блудницям душі своєї, щоб не згубити насліддя свого^[6].

Не зваблюйся жінкою-облудницею, щоб не впасти в її сіті^[6].

Не зваблюйсь на славу грішника, не відаєш, яке буде зруйнування її^[6].

Не йми віри ворогам своїм довіку. І як ото мідь заіржавіє, так і злоба його. А коли і змириться і піде поникнувши, наладнай душу свою і остерігайся від нього — будеш йому як очищене дзеркало.
Не став його у себе, щоб не заздрив, бо стане на місці твоїм.
Не став його праворуч собі, щоб не забрав місця осідку твого. Тоді нарешті зрозумієш слова мої, на слова мої зворушишся^[4].

Не кидай старого, новий-бо не буде такий, як він^[6].

Не належить тобі вислуховувати наклепника, що солодко тобі мовить, чи слухати намови на ближнього, щоб не відпасти від Божої любові та царства. Стримуй того, що у вуха твої наклепи подає, щоб не загинути разом із ним^[3].

Нема веселощів більше радості сердечної — ліпша є смерть, аніж грішне життя^[8].

Немає злішого за заздросника — і це віддяка злобі його, бо коли й добро учинить, забувшись, то по тому з'явить і свою злобу^[3].

Не оправдовуй винного, хоча він і друг тобі, бо образиш праведного, хоча він тобі і ворог є^[3].

Не сам упивайся, а голодних і спраглих нагодуй^[5].

Не сказав: вустами тільки промовив, але в серці сховав, щоб не согрішити, і розумним учинив, бо істинні писання розумні є^[9].

Не тримай гніву на ближнього свого і не чини нічого, що в ділах досаджає зненавиджена перед Богом та людьми гординя — від обох согрішить неправда^[6].

Не являй усякому чоловіку серця свого — не похвалить він тебе^[6].

О

Око лихоємця не наситити до решти, а образа лукавого висушить душу його^[3].

Оскверняє свою душу нашіптувальник^[4].

П

Поганьблено таких, які не вчаться^[9].

Подання безумного ніколи не учинить користі, мало-бо дає, а багато несе^[7].

Подано тобі вогонь і воду, до чого хочеш простягти руку^[6]?

Почув слова таємні, нехай умруть із тобою, і не кожному слову віру йми^[7].

Р

Робітник-п'яниця не збагатіє^[8].

Розумний знає, в чому він оступився^[4].

Розумними словами ти умудряєшся і триматимешся випробуваних приписів^[8].

С

Сам спершу сотвори людину і залиши її в руці думки своєї, коли хочеш дотриматися заповіді і вчинити віру доброзволення^[6].

Серце буйного, як утла посудина, нічого розумного не втримає^[4].

Скажу тобі — вузда коневі правитель, а повстримність праведнику — книги є^[9].

Т

Таких собі друзів і порадників май, що не все тобою сказане хвалять, але судом праведним віддають, відповідаючи тобі^[5].

Твердо розумій: для спасіння свого сховиська не треба людину ображати^[3].

У

У будь-якому ділі будь бадьорий — і будь-яка недуга не приступить до тебе^[8].

У діянні мужа: і як скалить зуби, і як людина ступає — все свідчить про нього^[7].

У житті своєму дбай лише про душу свою і про це й печися, бо єдина в тебе є душа, один час життя, один і смерті^[5].

Х

Хочеш від усіх честь мати, будь усім добродійником^[3].

Ч

Чадо, в житті своїм випробовуй душу свою: доглянь, що для неї є зло.
І не твори його, і не допусти його, бо не до всього всяка душа доброзволить. Не пересичуйся всілякою їжею і не хапайся за різні страви^[8].

Я

Яка велика множність людей була на землі, і всі без пам'яті залишилися, а ті лише пам'ятні, хто слухав небо і землю, які за заповідями Божими прожили всі дні свої і на єдиного Вишнього позирали^[5].

Як зліплювати посуд побитий, так і навчати безумного^[4].

Як кинути каменем у птицю, відганяють її від себе, а хто огуджує друга свого, руйнує дружбу^[7].

Як полоненому думається про батьків своїх, так і праведнику — читання книжне; краса воїну — зброя, корабля — вітрила, а праведному книжне почитаним^[9].

Якщо силою ти перевищуєш усіх, то маєш освітлювати їх і добрими ділами більше за всіх^[3].

Примітки

↑ Єрмоленко С. Я. Історія української літературної мови
↑ В. В. Німчук. Пам'ятки української мови
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 70
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 74
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Мудрість, 2019, с. 69
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Мудрість, 2019, с. 73
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Мудрість, 2019, с. 72
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Мудрість, 2019, с. 71
↑ ^а ^б ^в ^г Мудрість, 2019, с. 68

Джерела

Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[1] Єрмоленко С. Я. Історія української літературної мови

[2] В. В. Німчук. Пам'ятки української мови

[Мудрість—2019——70-3] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 70

[Мудрість—2019——74-4] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м Мудрість, 2019, с. 74

[Мудрість—2019——69-5] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Мудрість, 2019, с. 69

[Мудрість—2019——73-6] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Мудрість, 2019, с. 73

[Мудрість—2019——72-7] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Мудрість, 2019, с. 72

[Мудрість—2019——71-8] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Мудрість, 2019, с. 71

[Мудрість—2019——68-9] а ^б ^в ^г Мудрість, 2019, с. 68

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]