Історична пам'ять

сукупність донаукових, наукових, квазінаукових і ненаукових знань та масових уявлень соціуму про спільне минуле

Історична пам'ять — сукупність донаукових, наукових, квазінаукових і ненаукових знань та масових уявлень соціуму про спільне минуле[1]. Ключовою функцією історичної пам'яті є передача досвіду та знань про минуле, як основи самоідентифікації.

ЦитатиРедагувати

  •  

Мова та історична пам'ять — дві взаємопов'язані складові ідентичності. Якщо ідентичність народу розмита, є ризик хибного ототожнення себе з іншим народом. Це рано чи пізно призводить до спалахів сепаратизму всередині країни та зазіхань ззовні[2].

  Сергій Оснач
  •  

Ми досі зависаємо на простому питанні — «хто ми?». Нам «відбили» історичну пам’ять, і тепер ми, як хворі на Альцгеймера, що не знають, хто вони і де їхній дім, стоїмо розгублено посеред Європи, безпорадні мешканці найбільшої європейської країни з понад тисячолітньою історією[3].

  Ярина Винницька

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. История и память: историческая культура Европы до начала нового времени / Под редакцией Л. П. Репиной. — М.: Кругь, 2006. — С. 24.
  2. Мова та національна безпека – зв’язок очевидний!
  3. Ярина Винницька: «Культура — це питання національної безпеки»