Артоболевський Іван Іванович

Іва́н Іва́нович Артоболе́вський (нар. 26 вересня (9 жовтня) 1905, Москва — 21 вересня 1977, Москва) — російський учений у галузі теорії машин і механізмів. Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1945). Доктор технічних наук, професор, академік АН СРСР (1946).

Артоболевський Іван Іванович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Допитливість, чесність, точність; критичність думки і наполегливість, обережність у висновках і неупередженість оцінок, широта і терпимість до інакомислячих; мужність у невдачах і великодушність у дні удач — всі ці якості так само необхідні вченому, як знання свого предмета.[1]

  •  

Я вірю, що людський розум запанує, і люди не допустять використання досягнень науки в цілях, не сумісних з гуманізмом і людською мораллю. Завдання вчених полягає не тільки в розвиткові наукових досліджень, а й у боротьбі за їх використання на благо суспільства, на благо всіх людей світу.[2]

  •  

Якби мене попросили розповісти, як я придумую свої механізми, мені було б дуже важко це зробити. І все-ж я б спробував пояснити, що в мене все починається, як це не дивно на перший погляд, не з конкретного, а з абстрактного: суто геометричних побудов. І лише потім, у результаті складної роботи, абстракції обростають «м'ясом». Я б спробував розповісти про те, що в більшості випадків найвищий успіх у науковому дослідженні чекав на мене не на основній дорозі, а на бічній. Шукаєш, досягаєш, нарешті, щось вдається знайти. І раптом виявляється, що найбільш плідним є не саме відкриття, а його побічний продукт, те, що з'явилося, ніби між іншим, поряд.[3]

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Мысли о науке / В. П. Пономарев. — Кишинев: Штиинца, 1973. — 152 с.
  • Слово о науке. Афоризмы. Изречения. Литературные цитаты / Е. С. Лихтенштейн. — Москва: Знание, 1978. — 272 с.