Афанасій Филипович, Афанасій Берестейський, також Атанасій Филипович (бл. 1595, Берестя — 5 вересня 1648, Берестя) — релігійний діяч Речі Посполитої, письменник-полеміст, священник Київської митрополії. Вважається святим в низці православних церков.

Афанасій Филипович
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.

З твору «Діяріуш», 1646 р.

ред.
  •  

Нема вже вольності і за гроші[1].

  •  

Бути не може, аби багато вір мало бути добрих[1]!

  •  

Убогих нещастя — панам жарти[1].

  •  

Не винен король, коли хтось у духовній справі блудить[2].

  •  

А хто замішання в домі повинен заспокоїти, коли не господар, особливо добрий, чулий у своїх повинностях[2]?

  •  

Нехай кожен на своєму боці, як собі вподобав і заслужив, при тому й зостається: благословенний — при правиці, а проклятий — при лівиці[3][2].

  •  

Неслушно-бо панові, бувши таким справедливим з натури і з особового дару Божого, мішатись у справи несправедливі[2].

  •  

Війська, супротивні Богу, з наказу і спорядження його, ще не бачачи ворога, самі поріжуться через незгоду свою[2].

  •  

Невитворна віра є фундаментом кожному на збавлення, коли на добрій волі людській заснована[2].

  •  

Як син не може народити собі батька, так і менші благословити старшого, але власне батько народжує сина, а старший благословить молодшого[2].

  •  

Пишний і немилосердний не дізнає милості від всемогутнього Бога[2].

  •  

Кожному злочинцеві, хоч би й найдовше діяв, прийде ганебна розплата[2].

  •  

Немає в Божій всесильній доглядності нічого минулого, нічого майбутнього, все своє він у своїй присутності має[2].

  •  

Людина з натури порожнювати не може[2].

  •  

Лисиця з вовком покумалися. Коли пішли по здобич, вовк сказав: «Кумо, наполовину поділимося, але що моє і твоє, я однаково з’їм![2]»

  •  

Що за щастя бути господарем у розладнаному домі і паном у свавільному царстві[4]?

  •  

Світ духовний — вічний, а світ мирський — дочасний[4].

  •  

У світі відтак невиднім — влада вічна, у світі ж видимім — влада дочасна в особах дочасних людей[4].

  •  

Знати треба й таке, що є Бог добрий, згоди, і є також Бог злий, незгоди. Згода — в особах рівних, незгода — в особах нерівних[4].

  •  

Правдивий Бог — вічно добрий, а неправдивий — вічно злий; злий розпорошує марнотравно, а добрий збирає пристойно[4].

Примітки

ред.
  1. а б в Мудрість, 2019, с. 190
  2. а б в г д е ж и к л м н Мудрість, 2019, с. 191
  3. Так написано в Біблії, цей розподіл зберігся й досі: ліві та праві.
  4. а б в г д Мудрість, 2019, с. 192

Джерела

ред.
  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7