Грінченко Борис Дмитрович
український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч
(Перенаправлено з Борис Грінченко)
Борис Дмитрович Грінченко (1863 — 1910) — український лексикограф, письменник, педагог, громадсько-культурний діяч. Автор фундаментальних етнографічних і мовознавчих праць. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови» (1907), що став першим словником живої української мови.
Грінченко Борис Дмитрович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.- Багато є людей, нема людей-братів.
- Кинути роботу для рідного краю і піти на роботу до його гнобителів… єсть справжньою цілковитою зрадою.
- Ще не вмерла Україна,
- Але може вмерти:
- Ви самі її, ледачі,
- Ведете до смерті!
- Повинність — ось той владар добродійний,
- Що збереже мене від мук і лих.
- Щастя дурно не дається:
- Тільки той його придбає,
- Хто за його в бої б'ється.
- Шануючи, він їх вінцем вінчає.
- До Сонця генія високого рівняю.
- Хто боровся за волю й свій край, -
- Не злякається муки і страти.
- Де багато — це не сила,
- Я віддав би усе на цім світі
- За змогу умерти за рідний свій край.
- Як мала у тебе сила,
- То з гуртом єднайся ти:
- Вкупі більше зробиш діла,
- Швидше дійдеш до мети.
- Як на силу ти багатий, -
- Не єднайся ти з гуртом:
- Буде силу він спиняти, -
- Сам іди своїм шляхом.
- Тільки смерть великих робить з нас.
- З Овець не зробиш ти борців,-
- Не трать же з їми дурно слів.
- Хай ліпше вб'є громом, ніж їстиме лихо,
- Хай краще згоріти, ніж в'янути тихо…
- Я не хочу нудно скніти:
- Не боротись, то й не жити!
- Хто сіє сльози, — сліз і сам зазна.
- По змозі — не сварись; коли ж прийшло до того,
- То подбай, щоб сам отбиться вмів.
- Зло від своїх
- Найтяжче уражає.
- Хай згине все, коли не вміє жить!
Про Грінченка
ред.Всім відоме значіння Б. Д. Грінченка в ділі культурного відродження України. Такої упертої праці, такої енергії ніхто досі з українських діячів не виявляв. В найглухіші часи, коли здавалося український рух зовсім згас, він, мало чи не єдиний чоловік на Україні, не згубив віри у відродження України і всю свою велику енергію і працьовитість вжив для того, щоб розбудити громадянство[1]. |
|||||
— Євген Чикаленко |
Примітки
ред.Джерела
ред.