Братковський Данило Богданович

Дани́ло Братко́вський (нар. бл. 1642 — † 15 листопада 1702) — громадський діяч, поет, борець за православ'я, підчаший венденський, оборонець прав українського населення на шляхетських сеймиках Київщини та Волині. Святий ПЦУ.

Данило Братковський

Стаття у Вікіпедії

Власний герб родини Братковських

Пам'ятна дошка на місці страти святого Данила Братковського від поляків.

Цитати

Із збірки «Світ, розглянений по частинах», 1697 р.

Баране, раджу з вовком не тягатись, Хвоста одірве — навчишся скрадатись.

Тепер, як роблять тобі, може, шану, Питайся швидше: «Чого треба пану?»

«Про кого, хлопче, найбільш розмовляли?» «Калитку, пане, усі вихваляли!» «Хто добре мовив?» «Калитка», — він каже. «Кого обрали?» — «Калитка покаже!»

Як важко бути вівці між вовками, Так і цнотливим поміж лайдаками.

Часто те вадить, коли хвіст радить... Вступися, мозку, хвостяка хай судить, Як хвіст дорадить, то чоловік зблудить.

У нас так, пане, звичайно буває — Зна кухар, що у горнець накладає.

Всі депутати й посли тої ж хати: Зна дідько дідька, щоб бажане мати!

Хіба в селі гірші, як в городі раки?

Хто смак має добрий, той лихо з ним має.

Кінь чи віл — рветься до пари своєї.

Хоч світу будеш найбільший любитель, Для тебе завше знайдеться ганьбитель.

Не глина — камінь має прахом стати, А ти, людино, хочеш протривати!

...Сіялася нива, Треба її зжати, як настануть жнива.

Фортель розчинить тюремнії мури, Слабший фортелем сильнішого дурить.

Фортель фортелем, за мудрі фортелі Спече фортелем нас чорт на вертелі.

Жіноцтво з кості створив ти, мій Боже, Це часто в горлі стать кісткою може.

Начиння з глини слабкіше, ніж з кості.

В гарнім сімействі голова — мужчина Та не хвіст — жінка, без хвоста ж людина.

Жінка — це шлунок, шлунок всім керує, Вариться в шлунку — в голові парує.

В гарної жінки ти червонощокий, Злу жінку маєш — синяки під оком В тебе чи в неї. Правду кажуть люди: Хто є сильніший, того й правда буде.

Треба за мужа біднішого мати, Тоді він буде тебе шанувати.

Краще жить з левом, ніж злу жінку мати.

Борони Боже! Світ наш — то звіринець.

Лева в цім світі рідко можна стріти, Жінка скажена в кожнім є повіті.

Дідові жінка, ніби до кожушка Прілого комір з молодого смушка.

У всьому добру жінку, любий брате, І поміж тисяч важко відшукати. Але і добра трапитися може, Адже знаходять поміж терном рожі.

Джерела

• Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7