Білодід Дар'я Геннадіївна

Дарія Геннадіївна Білодід (нар. 10 жовтня 2000, Київ) — українська дзюдоїстка, бронзова призерка Олімпійських ігор 2020 року, чемпіонка Європи, чемпіонка світу та дворазова чемпіонка Європи серед кадетів.

Білодід Дар'я Геннадіївна

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати Дар'ї Білодід

Азербайджан, Грузія, Арабські Емірати. Звичайно, це великі гроші, але для мене це не головне. Головне — золото, коли піднімається мій прапор. Це важливіше, ніж гроші. — Про країни, які переманювали до своїх команд.

Важливо думати не про те, як розрахувати ефектну амплітуду, а налаштуватися — і показати на змаганнях те, над чим довго працював. Головне — думати головою й не дозволяти емоціям переважити.

Мене надихає Сергій Назарович Бубка, адже він завжди вміє підібрати правильні слова для мотивації, за що я йому вдячна.

Техніку й гарну фізичну форму можна здобути згодом, а характер — ні. Я виграла чемпіонати світу та Європи не тому, що була сильнішою від інших. Просто вмію зібратися в потрібний момент.

Я дуже люблю свою країну, я патріотка. Звичайно, у нас є фінансові проблеми. У нас немає хороших олімпійських баз, у нас дуже погані умови. Якби інші країни подивилися, як ми тренуємося, вони були б шоковані. Але мені все одно дуже приємно, коли я стою на п'єдесталі і грає гімн саме моєї країни. Для мене це дуже важливо.

Якщо хочеться відпочити, я нагадую собі, що в цей час суперники тренуються і стають сильнішими. Це мотивує тренуватися вдвічі інтенсивніше, ніж вони.

Я обожнюю своїх батьків і навіть уявити не можу інших людей в ролі моїх тренерів. Я до них звикла, ми завжди разом і завжди одне одного підтримуємо. І я дійсно вважаю їх найкращими тренерами і професіоналами своєї справи.

Я почуваюся щасливою: маю улюблену справу, мене оточують добрі люди, я кайфую від свого життя. У ньому постійно щось відбувається — я в русі.

У дзюдо оцінюють не зовнішність, а боротьбу.

Два тренування на день. Щодня, крім неділі. Ранкове — дві години, вечірнє — три з половиною — Як накачати якісний прес.

Друге місце для мене — поразка.

Батьки — це моя головна сила: вони знають, що варто мені сказати на змаганнях.

На перших своїх дитячих змаганнях я змагалася з хлопцями і завоювала друге місце: дуже сильно засмутилася.

На тренуваннях тренуюся з хлопцями, адже вони здатні більше витримати.

Я не думаю про свою зовнішність, коли виходжу на килим — лиши я і опонентка.

Спортсмен повинен бути розумним, повинен навчатися.

Я не уявляю свого життя без спорту.

Моя мета — «золото» на Олімпіаді в Токіо.

Про неї

	Вболіваю за Анжеліку Терлюгу, Дар'ю Білодід. Дівчата у нас такі яскраві. Хлопці, звісно, теж дуже круті, але дівчата для мене – це просто топ. Вони роблять все можливе, щоб на нас звертали увагу не тільки як на красивих дівчат, а й успішних спортсменок.
	— Марина Бех-Романчук