Ведміцький Олександр Микитович

Олекса́ндр Мики́тович Ведмі́цький (*Прилуки, Полтавська губернія — Орськ)  — український літературознавець, поет, журналіст. Автор вінка сонетів. Жертва окупаційного терору. Переховувався від переслідувань російських каральних органів на території РСФСР, де й помер.

Ведміцький Олександр Микитович

Стаття у Вікіпедії

Цитати

З автобіографії (16 грудня 1928 р.)

Як голова філії «Плуг» керую організацією, редагую літературну сторінку в газеті «Правда Прилуччини». Видаю окремими відбитками з газети «Правда Прилуччини» свої агіткартини «В ореолі» й «Новий рік». Друкую книжку своїх фейлетонів. Співробітничаю в центральній пресі: в журналах і газетах.

1927 року залишаю роботу в редакції «Правда Прилуччини». Залишаюсь лише навчателем тієї ж семирічної школи. Цього року виходить друком у виданні «Плужанина» книжка поезій «Шумить тополя» й книжка гуморесок. В грудні 1928 року виходить книжка поезій у виданні ДВУ — «Покоси». Виготував до друку збірку поем і збірку гумористичних оповідань. Користуюсь безплатними квитками (як учитель-залізничник), що-літа мандрую, знайомлюсь з Україною, Кримом, Кавказом, Ленінградом то-що. Весь час перебуваю членом спілки селянських письменників «Плуг»; з 1925 року — постійно за члена ЦК «Плуга».

З додатків до автобіографії Ол. Ведміцького (5 листопада 1930 р.)

Влітку 1930 року я пишу працю «Літературна дискусія на Україні», складаю восени колоквіум при Харківському літературознавчому Інституті ім. Т. Шевченка і з 1 листопада 1930 року зарахований аспірантом цього Інституту. З нових творів 1930 року В[идавницт]во «Український Робітник» видало масовим тиражем двоє оповідань «Халабуда» і «Стрибунець», в[идавницт]во «Плужанин» здало до друку третю збірку поезій «Вугіль».

Джерела

• Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3