Волт Вітмен

Во́лт Вітмен (англ. Walt Whitman ; 1819—1892) — американський поет, есеїст, журналіст і гуманіст.

Волт Вітмен

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Я — той, що, в натовпі мимохіть кинувши погляд на вас, відвертає знову обличчя.

(«Поетам, що будуть» (1860) / Пер. з англ. Наталя Кащук // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 25)

• Я блукаю й кличу свою душу.

(«Пісня про себе» (1855) / Пер. з англ. Лесь Герасимчук // Поезії. — Київ, 1984. — С. 17)

Варіант:

Я байдикую і тішу свою душу.

(«Пісня про самого себе» (1855) / Пер. з англ. Світлана Хміль // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 26)

• Не кепкую, не сперечаюсь, — я спостерігаю та жду.

(«Пісня про себе» (1855) / Пер. з англ. Лесь Герасимчук // Поезії. — Київ, 1984. — С. 21)

• На обличчях чоловіків і жінок бачу Бога.

(«Пісня про себе» (1855) / Пер. з англ. Лесь Герасимчук // Поезії. — Київ, 1984. — С. 78)

Варіант:

У чоловічих, у жіночих обличчях бачу я Бога.

(«Пісня про самого себе» (1855) / Пер. з англ. Світлана Хміль // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 40)

• Я варварським криком кричу над дахами світу.

(«Пісня про себе» (1855) / Пер. з англ. Лесь Герасимчук // Поезії. — Київ, 1984. — С. 81)

• Велике місто — те, в якому живуть найбільші чоловіки та жінки.

(«Пісня про сокиру» (1856) / Пер. з англ. Віктор Коптілов // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 85)

• Коли бузок розцвів торік у моєму дворі
  І велика зірка так рано в ніч упала з вечірнього неба на заході,
  Я сумував, і відтоді сумуватиму завжди, коли настане весна.

(«Пам’яті президента Лінкольна». 1. (1865–1866) / Пер. з англ. Віктор Коптілов // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 137)

• Йде прекрасна і втішна смерть,
  Плине вколо світу і спокійно приходить до нас, до нас,
  Вдень чи вночі, до всіх і до кожного,
  Рано чи пізно — ніжна смерть.

(«Пам’яті президента Лінкольна». 14. (1865–1866) / Пер. з англ. Віктор Коптілов // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 143)

• Славте незглибимий всесвіт
  За життя і за щастя, за прагнення і за цікаві знання,
  І за кохання, за любе кохання — але славте! славте! славте!
  І за надійні обійми холодної смерті.

(«Пам’яті президента Лінкольна». 14. (1865–1866) / Пер. з англ. Віктор Коптілов // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 143)

• О капітане! Батьку! Страшна скінчилась путь, —
  Всі бурі витримав наш корабель, сміливців лаври ждуть.

(«Пам’яті президента Лінкольна». «О Капітане!» (1865) / Пер. з англ. Василь Мисик // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 147)

Варіант І:

О Капітане! Мій Капітане! Вже ми лишили позаду жахливу нашу дорогу;
Корабель провітрилив крізь всі небезпеки і таки здобув перемогу.

(«Пам’яті президента Лінкольна». «О Капітане! Мій Капітане!» (1865) / Пер. з англ. Віталій Коротич // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 188)

Варіант ІІ:

О Капітане! Мій Капітане! Наш корабель переміг всі негоди,
Скінчено подорож нашу жахливу, ми досягли нагороди.

(«Пам’яті президента Лінкольна». «О Капітане! Мій Капітане!» (1865) / Пер. з англ. Іван Кулик // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 190)

Варіант ІІІ:

Збудись, керманичу! Мета близька,
Крізь ста штормів шалений вир була дорога нелегка.

(«Пам’яті президента Лінкольна». «Збудись, керманичу!» (1865) / Пер. з англ. Михайло Тупайло // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 191)

• І все ж Свобода не вигнана звідси й не всім володіє ворог.
  Коли відступає Свобода, вона відступає не першою, не другою і не третьою,
  Вона жде, поки всі відійдуть, вона відходить останньою.

(«Переможеному європейському революціонерові» (1856) / Пер. з англ. Василь Моруга // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 154)

• Всі поснулі прекрасні, всі предмети в цьому світі тьмяному прекрасні.

(«Сплячі» (1855) / Пер. з англ. Михайло Тупайло // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 171)

Джерела

• Уїтмен, Уолт. Листя трави / Переклад з англійської; Редактор-упорядник Віктор Коптілов. — Київ: Дніпро, 1969. — 195 с.
• Уїтмен, Уолт. Поезії / Переклад з англійської, передмова та примітки Леся Герасимчука. — Київ: Дніпро, 1984. — 126 с.